Твір П’єса А. Н. Островського “Безприданниця”
П’єса А. Н. Островського “Безприданниця” зробила на мене сильне враження. Автор показує життя провінційного містечка на Волзі, де мірилом людської цінності стали гроші. Весілля Ольги, сестри Лариси Дмитрівни не вносить радості в життя містечка, хоча й цигані з їхніми піснями запрошені, і знатні купці міста проводжають наречену з нареченим до нього на батьківщину, але всі розуміють, що мати “прибудувала” дочку, видавши заміж не по любові, а за гроші відправивши на чужину. Лариса залишається одна з матір’ю, що не знає, як розплатитися
Лариса, мрійлива й чиста натура, полюбила Сергія Сергійовича, що ефектно з’явилося в білому костюмі, на білому коні, з білим букетом у її сірого життя. Її очі світилися радістю, коли вона бачила його, життя наповнювалася змістом у його присутсвии, всі його явно марнолюбні й пафосні вчинки в її очах були геройством, неординарністю й вираженням незалежності й волі цієї людини. Вона нічого не боялася з ним, повністю йому довіряла. Чиста душею,
И трагедію іншої людини, дрібного чиновника Юрія Капітоновича Карандишева, що полюбило Ларису, але так і не сумели своєю марнолюбною зарозумілістю створити гідну “оправу для брилианта”, показує автор. Так, Лариса, розуміючи, що вона безприданниця, погодилася вийти за нього заміж, але це було тільки підпорядкування волі матері, що “душили” борги. І чим більше вона дізнавалася свого майбутнього чоловіка, тим ясніше можна було розглянути прірву, що розділяє їхнє відношення до життя. Лариса не могла відповідати його дрібним міркам, а Карандишев хотів через її оточення прилучитися до “сильних мируу цього”.
И з волі автора, Лариса вмирає від руки Карандишева, слова якого: “Так не діставайся ж ти нікому!” стали символом життя Лариси. Вона вмерла залишаючись самої собою – люблячої й вільної
(1 votes, average: 5,00 out of 5)