Твір-опис “Мій двір” або “Наш двір приватного будинку”

У нашої родини власний двір, тому що ми живемо у приватному будинку. Мені подобається жити так, тому що вранці можна вільно пройтися двором, подихати свіжим повітрям. Не потрібно для цього вдягатися, як на парад. Тут чужі люди не заборонить грати, влаштовувати забави, що-небудь майструвати. У нашому дворі багато місця, він просторий.

Наш двір обгороджений парканом, щоб сюди не залазили сторонні. Він заасфальтований, але в ньому залишено клумби із землею. На них мама посадила квіти: троянди, півонії, тюльпани, хризантеми та жоржини. У дворі також

ростуть кущ бузини, яблуня та вишня. Навесні всі вони дуже красиво квітнуть. Решта дерев насаджені на ділянці за рогом будинку.

У великому вольєрі сторожить подвір’я та будинок наш собака, вівчарка Дольф. Ми його назвали на честь голівудського актора Дольфа Лундгрена.

З двору можна увійти в будинок через парадні двері та ганок, а ще можна потрапити в гараж через бічні двері. Сам під’їзд для машини знаходиться на вулиці. Папа не заводить машину на подвір’я, щоб у ньому не було тісно ходити.

У куточку висить дитяча гойдалка. Вони залишилися з того часу, коли я був ще маленьким. Ми не стали їх знімати, тому що влітку у нас часто бувають гості з дітьми. Надвір, в холодок під деревами, можна винести столики, пити чай, грати в настільні ігри. А діти, які прийшли до мене в гості, в цей час радіють, злітаючи на гойдалці взад-вперед.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-опис “Мій двір” або “Наш двір приватного будинку”