Твір-опис за картиною В. М. Костецького “Повернення”

Цю картину можна було б назвати “Зустріч”, можна було б – “Дочекалися”, а можна – “Щастя”. Справді, мить, показана художником, – це незабутні хвилини невимовної людської радості. На порозі квартири, де в розчинені двері виглядає жінка (мати? родичка? сусідка?), – троє: він, вона і хлопчик. Чоловік і татусь повернувся з війни! Він у військовому одязі, ми бачимо тільки спину. Вона обнімає його, припавши до грудей, – тільки маківку голови видно та жіночі ноги. І синок припав до татка, наче приклеївся до рідної постаті, до батькової

ноги. Його личко добре видно: в ньому так багато почуттів! Хлопчик не посміхається, він серйозний і ніби зосереджений у цю мить свого справжнього щастя, адже як чекали вони з матусею цього дня!

І ще можна було б назвати картину “Щаслива мить”!

Що значить прислів’я “Дівчата шиють та співають, а мати поре та плаче”?

Це прислів’я – улюблене в моєї бабусі. Вона часто вживає його, завжди доречно і ніколи – просто для того, щоб абищо сказати. І насправді, прислухайтесь, придивіться до всього, що відбувається. Наприклад, дочка вирішила допомогти матусі прибрати кімнату. Весело, швидко впоралася

дівчинка і, задоволена своєю роботою, побігла купувати морозиво. Мати спочатку побачила, що речі не на місцях: чогось ножиці з полиці перемістилися до виделок, рушник лежить у куточку дивана, засохли квіти. Звичайно, не заплакала мати, але ж і веселощів не відчула після такої допомоги. Влучне тут наше прислів’я? Авжеж.

Таких прикладів можна навести безліч. Працюють, наприклад, учні на уроках праці. Хтось сумлінно все виконує, може, занадто довго вовтузиться, але закінчує справу – і все як слід. А інші швидко-швидко не туди гвинтика вкрутили, не так аркуші зшили. Перевірив учитель – не вийшла потрібна річ, користуватися, не переробивши, не можна. І хоч плач тому вчителеві, а виконавці ж працювали весело й бездумно. Знов прислів’я спрацює. Тож як у мене вдома щось не до ладу виходить, бабуся й гукне: “Що? Дівчата шиють та співають?” А я у відповідь: “А мати поре та плаче” – і йду виправляти свої помилки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-опис за картиною В. М. Костецького “Повернення”