Твір на тему: “Як, згідно з фольклорними творами, український народ розуміє сутність справжньої любові? Яку мудрість із цих творів ви візьмете у своє життя?”
Тема кохання посідає чи не найпочесніше і не найголовніше місце в українському фольклорі. Найбільше цікавими у цьому відношенні є українські пісні, які супроводжували і супроводжують наших співвітчизників майже усюди. Окрім кохання, у народній творчості на століття відбилися характерні риси українських традицій, національна вдача, вірування, побут, тобто спосіб життя нашого народу.
Особливе місце в пісенній спадщині українського народу належить родинно-побутовим пісням, що тематично охоплюють усі сфери родинного життя. Надзвичайно
Пісня сповнена щирості, яскраво відображено піднесений емоційний стан закоханих, турботу одне про одного.
Переживання
У пісні використовується принцип паралелізму: коли закохані були разом, то “сухі дуби цвіли; а як стали розлучатись – зелені пов’яли”. Дівчина важко переживає особисте горе й натякає суперниці, що свого щастя на нещасті іншої людини не побудуєш:
Щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, Щоб ті люди щастя не мали, що нас розлучили.
Використання особових займенників, виклад від першої особи надає пісні інтимності.
Про втрачене кохання складено пісню “В кінці греблі шумлять верби”. Дівчина покохала козака, але він поїхав “за Десну” й не повернувся. Причини цього невідомі, однак зрозуміло, що парубок або загинув, або знайшов іншу. У творі використовуються повтори (“Росла, росла дівчинонька”, “Ждала, ждала козаченька, / Та й плакати стала” тощо), постійні епітети (“карі очки”). Символічним є образ верб, що згадуються на початку пісні, – вони уособлюють смуток, тугу за втраченим щастям.
У жартівливому дусі написана пісня на весільну тематику “За городом качки пливуть”. У ній утверджується важливість щирих почуттів, а не матеріальної вигоди при укладанні шлюбу. Пісня наповнена веселим настроєм, це ніби гімн справжньої любові, що має завжди перемагати. У текст органічно вплітається розмова закоханих:
“Ой не хоче твоя мати
Мене, бідну, знати,
Хоче собі багатую
Невістку шукати!
Нащо мені на подвір’ї
Воли та корови,
Як не буде в моїй хаті
Любої розмови!”.
Оригінальна ритмомелодика віршованих рядків, численні повтори ніби задають музичний супровід у цій пісні. Українські пісні надзвичайно різноманітні, мелодійні, ніжні. Вони є скарбницею духовних ідеалів, переживань, традицій, відчуттів, історичної пам’яті народу. Це справжні “струни народного серця”, які вміють плакати й сміятися, журитися й веселитися.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)