Твір на тему: “Сонети як літературний жанр”
Сонет, як літературний жанр, являє собою поетичний ліричний твір, що складається з чотирнадцяти повних рядків п’яти або шестистопного ямба. Сонет завжди має два відкритих або закритих катрену з перехресним римуванням на початку, які використовуються для того, щоб позначити тему твору, і двох терцетів або тривіршів, які складають висновок сонету. Обов’язковою ознакою сонету є присутність чотирнадцяти віршованих рядків, а ось решти правил, серед яких обов’язкова крапка наприкінці кожного рядка, та умова не повторення слів, автори інколи
Виникнення сонету викликає багато дискусій. Вважається, що цей літературний жанр колись був окремим напрямком у ліриці провансальських поетів і входив до складу так названих пісень трубадура. Але це лише гіпотеза. Та все ж таки батьківщиною сучасного сонета вважають Сицилію. Не є випадковістю є і те, що сонет, як літературний жанр, виник на рубежі Середньовіччя і переходу до епохи Відродження. Період, який закінчувався, надавав сонетам великого значення у плані ідейності, а Відродження впливало на ліричні поетичні твори і надавало їм нові художні форми. Вже сама назва цих ліричних поезій
“Суворий Дант не зневажав сонета;
Петрарка в нім кохання виливав;
Кохався в грі його творець Макбета;
Про сум гірський Камоенс ним співав.
І в наші дні чарує він поета:
Вордсворт його за речника обрав,
Змінивши світу марного тенета
На хвилювання вільних вод і трав.
У горами лямованій Тавриді
В його рядки, суворіші від міді,
Співець Литви чуття свої вкладав.
У нас іще його не знали діви,
Коли для нього Дельвіг забував.
Гекзаметра священного мотиви”.
У своєму сонеті О. С. Пушкін не просто перерахував видатних поетів, сонети яких були відомі майже у всьому світі, а ще й вказав на витоки цього приваблюючого поетичного напрямку, окреслив його популярність і назвав одного з поетів, більшість творчості якого складали саме сонети. У терцеті свого твору О. С. Пушкін згадує відомого польського романтичного поета Адама Міцкевича. І Міцкевич, і Вордсворт були сучасниками видатного російського поета, які внесли великий вклад у розвиток традицій сонета у польській та англійській літературі. Багато сонетів цих відомих поетів було переведено на російську та українську мову.
Теоретичне осмислення сонету як окремого літературного жанру відбулося приблизно наприкінці XVII століття. Уперше сонет як форма поезії згадується у творі Н. Буало “Поетичне мистецтво”, в якому автор присвячує вихваленню сонета, який був написаний ніби то самим Аполлоном, декілька сторінок.
“Дарами Аполлон окривдив їх скупими.
До речі, – на біду заохоченим до рими,
Примхливий Бог отой, навчаючи співців,
Сонет суворими законами обвів.
У двох катренах там одна пасує міра,
І рими дві лише давати має ліра,
А далі – шість рядків, щоб вивершить сонет,
Розкласти в дві строфи повинен вмить поет.
Сваволі жодної не можна тут дозволить:
Сонета той не дасть, хто в розмірі сваволить,
Бліді до виразних приточує слова,
І двічі вислову однаково вживає.
Красу високу ми у формі цій найдемо:
Сонет довершений варт цілої поеми.
Тай школа говорить про марних тих писак,
Що впоратись із ним не вміють аніяк.
(переклад М. Рильського).
Складність поетичної форми сонету відмічалася багатьма критиками. Більшість із них визнають, що сонет – це дуже складна форма поетичної творчості. Рима в сонеті обов’язково переплітається, що зобов’язує автора переплітати усі теми і образи. У сонеті по визначенню не може існувати легкості і натяків. Він повинен бути важким і єдиним, цілим твором. Цікавий той факт, що в українській літературі сонет з’явився раніше, ніж серед поезій російських авторів. Вже у 1610 році поет і вчений Мелетій, в миру відомий як Максим Смотрицький, вперше серед своїх сучасників переклав поет Ф. Петрарки.
Сьогодні відомо майже все про сонет, який, як поетична форма, з’явився у XIII столітті в Італії. Відомо і багато видатних майстрів цього жанру. До сонетів у своїй творчості зверталися і великий Данте, і неперевершений Ф. Петрарка, і безсмертний В. Шекспір. Відомий своїми сонетами і А. Міцкевич. Нашим співвітчизникам добре відомі “Кримські сонети”, у яких, вражений красою нашого Криму, поет називає його “Сходом у мініатюрах”. Цикл сонетів А. Міцкевича став не тільки важливим етапом у розвитку поетичної творчості автора, а й вагомим внеском до скарбниці світової літератури. Багато його сонетів перекладені на українську мову.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)