“В коханні й в слові правда – мій закон” (В. Шекспір)

І. Відображення в сонетах еволюції митця (1S4 сонети Шекспіра надруковані у 1609 році;

90-ті роки – оптимістичний період творчості; з 1600 року – перегляд поглядів, визнання нелюдяності суспільного устрою; цим обумовлені зміни настроїв і тем сонетів).

ІІ. Головні теми сонетів (ліричний герой розкривається в трьох вимірах: а) у стосунках із другом; б) у коханні до смаглявої, чорноокої жінки; в) в оцінюванні мистецтва,

Сучасних йому звичаїв і суспільних відносин).

1. Дружба – найбільший дарунок долі (“Я промінять ніколи б не хотів

Твою любов на славу королів” (29-й сонет); поет із захопленням пише про незвичайну красоту свого друга (20-й сонет), про його мужність (17-й сонет), не уявляє свого життя без друга (17-й сонет); ліричний герой уміє прощати, навіть коли друг забрав у нього кохану (116-й сонет); друг не завжди відповідає таким самим вірним почуттям, але поет залишається небайдужим до його долі (100-й сонет)).

2. Кохання – “це зірка провідна” (116-й сонет) (кохана – наймиліша за усіх красунь, але вона земна жінка, а тому далека від ідеалу як зовнішнього, так і за моральними якостями (130,131-й сонети); вона може бути невірною, легковажною, поет бачить її вади,

але кохає в жінці людину і розуміє, що не має людини без вад (142-й сонет)).

3. Навколишній світ – мерзотний (це настрій другої половини творчості Шекспіра; ліричний герой у розбраті зі світом і долею (29-й сонет), майбутнє безперспективне (50-й сонет); мистецтво гине через насильство над ним (66-й сонет), ворожа дійсність протистоїть людині, якій залишається два шляхи: або піти на смерть, або покластися на дружбу (66-й сонет); для самого Шекспіра виходом є боротьба за гуманістичні ідеали, за справедливе суспільство).

ІІІ. Життєвість сонетів Шекспіра (в них щирість людських почуттів, справжня дружба, пристрасне кохання і зацікавлене ставлення до суспільних питань).






Твір на тему конфлікт це норма життя якщо.
“В коханні й в слові правда – мій закон” (В. Шекспір)