Твір на тему: “Проблематика роману Е. Золя “Кар’єра Ругонів”
Творчість видатного французького письменника Еміля Золя (1840-1902) стала перехідним етапом від класичного реалізму Бальзака до реалізму і натуралізму XX століття. Золя, як і автор “Людської комедії”, створив велику серію соціальних романів. Уже в ранні роки письменник став замислюватися про необхідність більш широкого вивчення суспільства. Ця ідея була реалізована їм у серії романів “Ругон-Маккари”, над якою автор працював з 1868 по 1893 роки.
Роман “Кар’єра Ругонів” відкриває серію і є своєрідним прологом до неї. Автор малює
Читач дізнається про походження сім’ї, яка веде свій початок від дочки заможного городника – Аделаїди Фук. Дівчина вийшла заміж за свого наймита Ругона і народила від нього сина П’єра. Після смерті чоловіка Аделаїда сходиться з волоцюгою і браконьєром Маккаром. Від цього союзу з’являються на світ позашлюбні діти – Урсула і Антуан. Нащадки Ругона успадковують
Як у всякій провінції, в Плассані все на виду. Тому розстановка політичних сил показана досить рельєфно. Жителі містечка свято шанують звичаї, які допомагають їм зберігати свої привілеї від зазіхань черні. Особливо упираються у цьому дворяни.
Підприємці поводяться інакше. Своїми комерційними угодами вони кілька оживляють сонну атмосферу Плассана. Буржуа ходять на вечори, відкривають салони. Один з них – “Жовтий салон” П’єра Ругона – незмінно збирає “вільнодумних” політиків з числа крамарів і дрібних комерсантів. Вони читають газети і заграють з робітниками, але при цьому більш всього шанують владу.
Третій стан, представлений в романі, – це ремісники, що животіють у злиднях старого кварталу, а також селяни, які в поті чола обробляють тутешні поля.
Більшість персонажів виписані Золя мовою сатири, оскільки в основі політики, на його думку, лежать тваринні інстинкти. Так, видавець католицької газети “Плассанський вісник” схожий на “слизьку жабу”, землевласник Рудьє – вилитий баран, ватажок купців Грану нагадує відгодованого гусака. Крім усього іншого, ці змовники “Жовтого салону” дуже боязкі.
Син П’єра Ругона Ежен є сполучною ланкою паризьких контрреволюціонерів з хижаками провінційного містечка. Його родичі вміло використовують момент. П’єр Ругон інсценує напад республіканців на ратушу і не зупиняється перед вбивством. Таким чином, він затвердив себе в ролі рятівника міста, “великого громадянина, яким буде вічно гордитися Плассан”.
По-справжньому захищають республіку тільки представники “третього стану”. Це син ремісника Сільвер і його подруга, селянська дівчина М’єтта. Історія їхнього кохання надає роману ліричного забарвлення.
На жаль, трагедія епохи обертається трагедією і для її героїв. М’єтта убита випадковою кулею. Сільвера розстріляв жандарм. А от для інших дійових осіб роману наступають щасливі дні. У пориві хижої радості переможця П’єр Ругон перевдягає забруднені кров’ю черевики і приймає поздоровлення змовників. Переворот 2 грудня 1851 повернув корону Бонапарту і поклав початок процвітанню Ругонів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)