Твір на тему: “Образ Акакія Акакійовича” за повістю М. Гоголя “Шинель”
У повісті М. В. Гоголя “Шинель” ми зустрічаємося з Акакієм Акакійовичем Башмачкіним, титулярним радником, “маленькою людиною”, яку, як відомо, зображували різні письменники. Це була боязка і пригноблена своїм соціальним становищем людина, забита, безсловесна істота, яка покірно зносила глузування товаришів по службі, як каже автор. Робота в нього була незначна – переписування різних документів і паперів.
Акакій Акакійович настільки звикся з відведеною йому соціальною роллю, що переписування навіть доставляло йому задоволення,
Будучи вихований у дусі покори начальству, він не просто зносить знущання своїх товаришів по службі, а й ніби не помічає їх і не говорить з ними. Живучи у своєму “маленькому світі”, Акакій Акакійович “жоден раз в житті не звернув уваги на те, що робиться щодня на вулиці”, і лише в “переписуванні бачився йому
Іронічна посмішка автора звучить при описі вибору імені для Башмачкіна. Мати не могла вибрати йому ім’я, і довелося назвати його на честь батька, що є символом консервативності і сліпого походження традиції. Прізвище його – Башмачкін – явно говорить про невисоке його походження. Його юність пройшла настільки непомітно, що в департаменті думали, що “він, видно, так і народився на світ вже зовсім готовим, в віцмундирі і з лисиною на голові”. Так і прожив би він спокійно до кінця днів, якби не історія з шинеллю.
Сильні морози допомогли Башмачкіну помітити, в якому убогому стані була його шинель. У що б то не стало, йому необхідно було дістати нову, хоча для нього це було дорогим задоволенням. Так у чиновника з’являється мрія, яка повністю опановує його думками. Вперше у Акакія з’явилася життєва цінність, яка наповнила сенсом його існування. Навіть його зовнішність змінилася: “він немов став новою людиною, гордість і почуття власної гідності на час з’явилися в ньому”.
Але, не встигнувши насолодитися радістю свого нового життя, герой стикається з черговою несправедливістю. Шинель вкрали. Акакій Акакійович намагається шукати допомоги у будочника, пристава, у “значної особи”, але залишається на самоті зі своїм горем. Відчувши образи і приниження з боку “значного особи”, нещасний Башмачкін незабаром занедужує і вмирає.
Саме в сцені його розмови з генералом в найбільшій мірі виявляється трагічність долі “маленької людини”. І тільки в передсмертному маренні Акакій Акакійович починає вимовляти образи на адресу безжального чиновника, тільки в смерті він здатний бунтувати і мстити.
Не зумівши постояти за себе за життя, Акакій Акакійович прийшов мстити після смерті, зриваючи шинелі з чиновників. Сенс фантастичного фіналу полягає в тому, що життя навіть найнезначнішої людини має цінність і вона повинна відстоювати своє право називатися людиною в найвищому значенні цього слова.
Помстившись “значній особі”, Башмачкін розвіяв убогі уявлення про свою ницість і став для мільйонів ображених і принижених людей героєм, здатним відплатити по заслугах гнобителям народу і постояти за свої права, виступивши проти несправедливості і нелюдяності навколишнього світу. Адже у нього не просто вкрали шинель – у нього вкрали життя. Він ніколи не мріяв, не ставив високих цілей, не міркував про піднесене, намагаючись покірно служити і виконувати свою роботу, зносячи знущання і приниження.
Виступаючи з різкою критикою суспільного устрою, М. Гоголь закликає все людство звернути увагу на маленьких, невпевнених, одиноких, позбавлених захисту і опори людей, що живуть поруч з нами і потребують співчуття та допомоги.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)