Твір на тему: Моя профессия – повар
Як показує практика і говорять самі кулінари, знання та вміння, набуті в кулінарному училищі, грають дуже незначну роль у формуванні професійних навичок.
Майстерність кухаря відточується тільки в процесі роботи, при щоденній практиці технічних прийомів і паралельному розвитку професійних якостей.
Звичайно, щоб влаштуватися на роботу, бажано закінчити які-небудь кухарські курси. Для натури творчої відкривається рідкісна можливість, поступово вивчаючи рецептуру різних страв, освоюючи та вдосконалюючи процес їх приготування, винаходити
Звичайно, робота ця важка. Два дні поспіль по 10-12 годин – це важко. Тим більше, переважну частину робочого часу доводиться проводити на ногах, постійно щось нарізаючи, розігріваючи, відмиваючи або перемішуючи. Зате кожному гарантований безкоштовний обід і вечерю, та й якісь продукти можна забрати додому. Звичайно, ніхто цього не афішує, але так зазвичай і бувае.
Цікаво, що в деяких фірмах заробіток кухаря на 100% залежить від його старання. Тобто до невеликого фіксованого окладу кожен працівник щомісяця отримує певну суму, розмір
Залежно від досвіду і вміння сподобатися начальству (тобто шеф-кухарю) кулінариподіляються на такі категорії: су-шеф (головний помічник шефа) і начальник зміни (третій після шефа і су-шефа кухар, відповідальний за робочий процес у своїй зміні) . Є ще неформальні керівники гарячого та холодного цехів, але вони зазвичай не призначаються зверху, а лідирують за рахунок свого досвіду і майстерності. Під час прийому на роботу визначальним є професійна майстерність, знання рецептур і досвід роботи, а для шефа або су-шефа ще й уміння скласти оригінальне меню і гарні навички в розрахунку закупівельних обсягів продуктів і підсумкових цін за страви.
Будь-який кухар мріє коли-небудь стати шеф-кухарем, і при певному старанні і цілеспрямованості це цілком реально. У цій професії зміна місця роботи відбувається природним шляхом, попутно зі зростанням майстерності самого кухаря: з кафе в невеликий ресторан, з рядового ресторанчику на великий, а звідти в ресторан при п’ятизірковому готелі – ось досить реалістичний сценарій вдалої поварскоїкар’єри. А освоївши способи приготування багатьох страв, виробивши власні, оригінальні рецепти, можна йти в ресторани дрібніші, але вже су-шефом або навіть шеф-кухарем, щоб розвиватися далі вже в новому статусі. Щоправда, треба враховувати, що в шеф-кухаря тільки один вихідний, та й то нестабільний, а рівень відповідальності збільшується разом із зарплатою. Пересолив, недожарив, розклав на тарілці неправильно відповідае шеф або су-шеф.
Розповідають, в одному ресторані, коли офіціант з кухні виносив замовлення в зал, в тарілку – мабуть, зі стелі – впав великий тарган і заліз під величезний біфштекс. Відвідувач, що замовив страву і майже проковтнув таргана разом збіфштексом, виявився відомим кримінальним авторитетом і, вирішивши, що це підступи ворогів, став агресивно вимагати до себе на розправу кухаря, що приготував “тарганячий біфштекс”. І якщо б не переконливі вибачення винахідливого шефа, бідному хлопцеві було б важко. Так що для керівництва ресторанною кухнею іноді потрібен і дипломатичний талант.
Загалом, якщо вас захоплює процес приготування їжі, якщо вам подобається іноді поворожити над інгредієнтами і приготувати що-небудь таке, але ви ще не знаєте чому присвятити своє життя, спробуйте попрацювати кухарем – вам сподобається!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)