Роман П. Куліша “Чорна рада” по праву вважається першим українським романом в українській літературі. Його основою стали реальні історичні події, які мали місце в історії українського народу – це боротьба за гетьманську булаву. Як це не дивно, але мій улюблений герой роману “Чорна рада” не є головним у цьому творі. Проте він настільки ж яскравий, як і головні персонажі. За своїми якостями він ні в чому їм не поступається, а інколи навіть затьмарює їх. Цей персонаж – Кирило Тур. Кирило Тур мені дуже подобається і якщо була б можливість
написати йому листа, я б зробив це приблизно так:”Доброго дня, вельмишановний пане Тур! Я пишу Вам цього листа, бо ваш образ мені дуже подобається. Ви, Кирило, жвава та весела людина, та й взагалі, ви справжній запорізький козак! Автор роману “Чорна рада” не ідеалізує Ваш образ, як це робить з головним героєм твору Петром. Але це й добре, адже ідеальних людей не буває, і кожний з нас має свої вади. Я розумію Вас, коли Ви бешкетуєте, робите необачні вчинки, адже врешті-решт, за сюжетом роману Ви реальна жива людина. Я розумію й Ваш азарт, якого не може не бути у сміливої і відважної людини. Крим того, приваблює мене
в Вашому образі і те, що Ви, Кирило, хороший козак і справжній друг. Ви не здатний втнути щось погане, а полюбляєте гуляти та веселитися. Ви хоробрий воїн і понад усе цінуєте козацьке братство. А за Богданом Чорногором, своїм названим братом, Ви готові піти хоч у пекло. Та й покарання за викрадення дівчини Ви зносите з мужністю та гідністю. Особливо подобається мені друга половина твору і наближення до фіналу, де Ви відрізняєтеся по-справді мужнім вчинком. Незважаючи на небезпеку, Ви приходите до гетьмана Сомка у в’язницю, щоб визволити його з неволі. При цьому Ви прекрасно розумієте, що єдиний спосіб врятувати гетьману життя – це залишитися в камері замість нього і замість нього піти на страту. Дуже сподобалася мені і Ваша розмова з гетьманом, у якій Ви переконували Сомка у єдиному шляху для порятунку. При цьому Ви розповідали йому байки про козацьких характерників: “То як намалює вугіллям на стін човен, сяде та й попливе, немов по лиману”. І я дуже сподівався, що Ви, Кирило, сильна, кремезна, загадкова людина – теж характерник і так само вмієте чаклувати і зможете виплисти із в’язниці на намальованому човні. І, чесно кажучи, я навіть зрадів, коли гетьман Сомко відмовився від Вашої пропозиції і Вашої жертви, а Ви, Кирило, залишилися живим. Я дуже пишаюся тим, що я українець у що у мене були такі славетні предки як Ви, Кирило. Я сподіваюся, що і в сьогоденні з кожним роком таких сміливих, відважних, чесних та гідних людей буде ставати все більше. Дякую Вам за яскравий приклад героїзму. Спасибі Вам за все і прощавайте!”.
