Твір на тему “Лист до Панаса Мирного”

З відстані майже двох століть ми бачимо, що без Панаса Мирного, без його літературної творчості, не можна навіть уявити українську літературу. Цей видатний письменник став одним із основоположників і корифеїв національної соціальної і психологічної прози.

Якщо б у мене була можливість написати листа Панасу Мирному, зробила б я це приблизно так:

“Добрий день, вельмишановний Панас Якович!

Зараз за шкільною програмою ми вивчаємо вашу творчість і мені стало відомо багато інформації про Ваше життя і Ваші твори. Тепер я знаю, що перший Ваш твір, причому це була поезія, побачив світ у 70-х роках XIX століття. Тоді ж з’явився і відомий тепер у всьому світі псевдонім, яким була підписана поезія під назвою “Україні”. Трохи пізніше ви вирішили спробувати свої сили у прозі і драматургії, і як показав час, це Вам неабияк гарно вдалося. Ви завжди з великим натхненням працювали над своїми творами, роблячи це винятково вимогливо і завжди доводячи їх до високого ідейного та художнього рівня.

З розповідей вчителя я дізналася, що першим Вашим прозовим твором стало оповідання

“Лихий попутав”, написане у 1872 році. Одразу ж після друку твір привернув велику увагу читачів, тому що в ньому було правдиво зображено життя безталанної дівчини-сироти у надзвичайно складних умовах тогочасного суспільства. Незважаючи на те, що ця тема вже неодноразово розроблялася в українській літературі такими відомими письменниками, поетами і драматургами, як Т. Г. Шевченко, Г. Квітка-Основ’яненко, Марко Вовчок та іншими, Вам вдалося знайти можливість висвітлити цю проблему досить оригінально.

Також мені стало відомо, що на початку Вашої творчої діяльності найбільш усього Вас приваблювала тема безпросвітності, деспотизму і кар’єризму, що у ті часи панувала у середовищі чиновників. А ось обдарованій і чесній людині місця там не було. Прикладом тому може бути головний герой оповідання “П’яниця”, який будучи обдарованим юнаком, жадібно прагне до знань, має талант музиканта, але ніяк не може змиритися з задушливими обставинами канцелярської служби. Він занепадає духом, прихиляється до чарки, втрачає життєві сили і врешті-решт гине. Але не менше виділялися літературними критиками і інші Ваші новели і оповідання, в основу яких Ви поклали актуальні суспільні проблеми Вашого часу і які відрізнялися прогресивними демократичними поглядами. Це такі твори, як “Лови”, “День на пастівнику”, “Морозенко”, “Казка про Правду і Кривду” і багато інших.

Особливо цікавою у цьому відношенні є Ваша повість “Лихі люди”, де уперше в літературі було зображено розмежування у середовищі інтелігентів та розглянуті причини, через які розійшлись у своїх поглядах колишні шкільні товариші. На той час Ваш твір визначався незвичайною композицією, бо образи товаришів юних років тюремного священика Попенка, який став егоїстом і циніком, прокурора, реакціонера і кар’єриста Шестірного і революціонера-народника Жука розглядуються через призму спогадів в’язня-письменника Петра Телепня. У цій повісті Вам вдалося дуже вдало викрити “лихих людей”, які втілюють в собі образи супротивників царської влади. Я вважаю, що Ваша повість “Лихі люди” була сміливим кроком в умовах тогочасного суспільства, а з часом вона стала значним досягненням національної літератури.

Тепер я знаю і те, що улюбленою Вашою темою були праця та життя селян, їх мрії і сподівання. Найяскравішим твором на цю тему став роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Ідею цього роману Ви взяли із розповіді хлопчика-візника про розбійника Василя Гнідку, що разом зі своєю ватагою вирізав родину заможного козака, а потім потрапив на каторгу, розповіді, яку ви почули під час службової поїздки до Полтавщини. У цьому творі ви розглядуєте причини виникнення негативних явищ у народному житті, які, на Вашу думку, були зумовлені не зіпсованістю окремих людей, а створеними у той час соціальними умовами.

Про Вашу творчу спадщину можна розмовляти ще довго, але я буду закінчувати свого листа і наприкінці лише скажу, що Ваш внесок в українську літературу важко переоцінити. Завдяки Вашим творам ми дізнаємося багато нового та цікавого про життя українського народу у другій половині XIX століття та можемо зробити багато корисних висновків особисто для себе. За це Вам велике спасибі, і прощавайте, великий і талановитий Панас Якович Мирний!”.






Твір за що відповідає людина.
Твір на тему “Лист до Панаса Мирного”