Тварини у віршах поета Єсеніна

Тварини у віршах Єсеніна не алегоричні, як у байках, а наші брати менші, у яких своє життя, турботи, горе, радість. Горький писав: “Есенин первый в рус-ской литературе так умело и с такой любовью писал о животних.” Серед живих істот у поета на першому місці пернаті – журавлі, ворони, лебеді, солов’ї, граки, сови, а також свійські тварини – коні, корови, собаки. Єсенін з ніжністю і повагою ставився до тварин. У віршах він часто описував жорстоке ставлення людей до братів наших менших, засуджував це. Єсенін немов жалкував, що тварини не знають,

“у чому сенс життя й чого коштує жити на світі білім.”

Поет пише про тварин з любов’ю, сприймає їх як невід’ємну частину природи. (Коли читав “Пісню про собаку”, у нього котилися сльози). У вірші “Пісня про собаку” автор змальовує почуття скривдженої тварини та людську жорстокість. Цей вірш викликає співчуття до собаки та неприязнь до господаря, який втопив на очах собаки-матері її цуценят. Єсенін наближає переживання тварини до переживань людини – у цьому сила його поетичного таланту. Автор показує у поезії, наскільки безсердечні люди, які втратили доброту, милосердя. Поет створює блискучі поетичні

образи – наприклад, місяць нагадує цуценя, яке згорнулося у клубок. Молодий місяць то ховається, то з’являється – він грається, мов цуценя..

Артист Московського Художнього театру В. М. Качалов, пригадуючи свою першу зустріч з Єсеніним, яка відбулася навесні 1925 р., пише: “Часам к двенадцати ночи я отыграл спектакль, прихожу домой… Небольшая компания моих друзей и Есенин уже си-дят у меня… Я вошел и увидел Есенина и Джима – они уже познакомились и сидели на диване, вплот-ную прижавшись друг к другу. Есенин одной рукой обнял Джима за шею, а другой держал его лапу и хриплим баском приговаривал: “Что зто за лапа, я сроду не видал такой”. “Джим радостно взвизгивал, стремительно высовывал голову из-под мышки Есе-н’лна и лизал его лицо”, когда Есенин читал стихи, Джим вниматєльно смотрел ему в рот. Перед уходом Есенин долго жал ему лапу: “Ах ты, черт, трудно с то-бой расстаться. Я ему сегодня же напишу стихи”.

Поет виконав обіцянку – поетом був написаний чудовий вірш “Собаці Каналова”.

Дослідження “Використання кольорової гами” Кольорова палітра поезії Єсеніна ввібрала в себе традиційне російське суцвіття, кольори російських ікон – синій, червоний, золотий, зелений. Золотий колір вказує на божественний початок, духовність. Зелений – символізує життя, здійснення надії; червоний – справжню любов до людей, можливість прийняти страждання в ім’я людей; голубий – символ божественної пишноти.

Наприклад: “алий цвет зари”, “багряний закат”, “малиновое поле”, “рог золотой”, “звезды золотые”, “хвойной позолотой”, “медовый дым”, “осень ры-жая”, “рыжеволосую косу”, “злато-карый омут”.






Ідейно-художній аналіз гімн красі.
Тварини у віршах поета Єсеніна