Три світи (біблійної давнини, радянської сучасності й фантастичної “демоніади”) у творі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”
У романі “Майстер і Маргарита” автор поєднує, здавалося б, таке, що поєднати не можливо: історію і фантастику, реальність і міф, смішне й серйозне. Але читаючи роман, розумієш, що по-іншому написати його й неможливо, адже в ньому представлено три світи – біблійна давнина, сучасна Булгакову дійсність і фантастична реальність демоніади.
Спочатку здається, що зв’язок цих світів дещо умовний. Роман
про Понтія Пілата й Ієшуа Га-Ноцрі просто роман у романі як форма. Але згодом виявляється, що глибинний смисл у тому, як пов’язані глави, що розповідають про біблійну давнину, з сучасністю. Центр життя будь-якого суспільства – ментальність, побудована на законах моралі. Коли спостерігаєш життя радянського суспільства, описане Булгаковим, здається, що люди забули про моральні правила. Отож розповідь про події першого століття покликані нагадати людям про вічні закони буття. Нічого не втратило актуальності з тих пір. Боягузтво й досі вважається за ваду, що тягне за собою злочин. Зрада залишилася зрадою. І нині люди
прагнуть добра й справедливості. Щоправда, інколи тільки для себе. Але здається, це і є те, що об’єднує усі три світи: віра в закон справедливості, неминучість покарання зла. Отже, добро і зло – це міра людського суспільства й особистості. Справедливе покарання за зло і віддача за добро служить у автора рушієм усього сюжету. Є щось відчайдушне у спробі розв’язати вічну проблему боротьби добра зі злом, залучивши до цього самого сатану. Так до реальності додається ще один світ, доволі фантастичний, на перший погляд. Але через нього реальний світ звільнюється від ябед, як Алоїзій Магарич чи наклепників та хабарників, п’яниць та брехунів. Читач розуміє Маргариту, яка, перетворившись на відьму, мститься критику Латунському, вчинивши в його квартирі справжній погром. Чаклунським здобуттям справедливості видається і повернення Майстра до свого дому разом із Маргаритою, і збереження його роману – “рукописи не горять!” Разом із тим автор висловлює думку про те, що не тільки віддяка за гріхи – символ справедливості. Адже ж вона неможлива без милосердя. А тут уже не фантастичний світ допоможе, а світ біблійних істин, які пережили століття й скеровують дії людини. Так на реальності зав’язуються всі світи. Проте існування світу біблійної давнини, як і фантастичного світу Воланда, наповнюють сучасність новим змістом. Жити не так просто, але є вічний закон справедливості і добра, який керує людськими вчинками і розвитком усього людства.
