Тема колективізації та голодомору у романі-хроніці У. Самчука “Марія”
І. “Марія” У. Самчука – перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію та голодомор 1933 року. (Український письменник-емігрант Улас Самчук 1933 року написав роман-хроніку, роман-спалах “Марія”. Сильнішого твору про голодомор в Україні нема й досі. Автор зумів торкнутися у романі таких важливих проблем, як проблеми батьків і дітей, любові і сімейного щастя, моралі і достатку, духовності та національної свідомості. На думку С. Пінчука, який написав післямову до вітчизняного видання цього роману в наш час, саме У.
ІІ. Трагедія однієї селянської родини як частки трагедії всієї української нації.
1. Жорстока правда жорстокого часу. (Роман “Марія” – твір про становище українського селянства після революції 1917 року. Автор пам’ятав голод двадцятих, спілкувався з тими, кому пощастило вирватися на волю у 33-му. Письменник зіставляв жахливі розповіді, описував життя українців, підводив до висновку, що штучний голод планувався сталінською клікою як геноцид, як замах на українську націю. Звичайно, книга, що відображала жорстоку правду,
2. Змалювання в долі Марії типового життєвого шляху української жінки-трудівниці і трагедії самої України. (Роман У. Самчук розпочинає і закінчує лічбою днів життя Марії. Він зауважує: “Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч п’ятдесят вісім днів”. Кажуть, що часу не помічають тільки щасливі люди. Марії ж доля приготувала суцільні страждання і муки: смерть батьків, голод, втрата дітей, знущання Корнія, божевілля дочки, відмова від батьків сина Максима. У Марії сильний характер, бо вона зважилася виступити проти народної моралі, боротися за свою любов. Автор неодноразово наголошує на величезному потенціалі духовної та фізичної сили героїні, на її прагненні жити, незважаючи на всі труднощі.)
3. “Найстрашніша смерть – це смерть від голоду”. (Ці слова належать Марії, жінці, на очах якої заможне село часів її дитинства вимирало від голоду. Автор малює страшні картини голодомору 1932-1933 років. Лаконічно описує автор посівну, яку проводили за вказівкою зверху, передчасний збір врожаю і злочинну діяльність “залізної червоної мітли”: “Над зігнутим голодним людом при праці вдень і вночі стоять озброєні вартові. З кістлявих мужицьких рук, з занедбаної землі виривається зі скреготом зубів кусень хліба”. Арештовують Маріїного зятя за мішок гнилого зерна, мучиться Надія з виснаженою від голоду маленькою Христинкою. І Марія волає до Бога, просить допомоги: “Вмреш дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба…” Втративши всіх своїх рідних, велику і гарну сім’ю, Марія і сама гине від голоду.)
ІІІ. Роман-хроніка “Марія” У. Самчука – художній свідок історії нашої держави. (Роман “Марія” має конкретну присвяту: “Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роки 1932-1933”. Твір дає змогу подивитися на історичну добу очима її сучасників, він є першим пам’ятником жертвам голодомору.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)