Стиль бароко в українській літературі
Визначне місце в історії української літератури від давнини до сьогодв посідає письменництво ХУІІ-ХУШ ст. Для характеристики літературної спад щини ХУІІ-ХУШ ст. історики літератури вживають поняття “стиль бнрокоіі Перші риси барокового стилю в українській літературі почали з’являтися : наприкінці XVІ ст. Тривалий час вважалося, що риси барокового стилю хараИ теризували лише мистецтво і літературу Західної Європи. Перегодом почали говорити й про українське бароко. Втім, досить тривалий час це поняття прийня то було застосовувати лише
Згодом про бароко почали говорити як про загальноєвропейський літературний стиль. Крім польських і західноєвропейських впливів, українське бароко мало і власні джерела, національні: по-перше, давньоруські літературні; по-друге, фольклорні елементи.
Власне, етимологія терміну “бароко” на сьогодні залишається невизначе-ною. Науці відомі, принаймні, три версії щодо його походження. Згідно з першою версією, термін “бароко” походить з португальської “регоіа Ьагоссо”, що озвачає “перила неправильної форми”. Згідно
Ці теорії віддзеркалюють одна одну (вишукана аристократичність протиставляється старому схоластичному підходу до світосприйняття). Згідно з третьою версією, термін “Ьагоссо” – це трансформований французький жаргонізм художніх майстерень, який означав “пом’якшити контур”. Ця, остання версія, вказує на те, що бароко – це світ метафор, алегорій, образів та символів.
Термін бароко у літературознавчому словнику-довіднику за 1997 р. Трактується так: бароко (італ. Ьагоссо – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі ХУІІ-ХУШ ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури.
Деякі дослідники вважають, що бароко не є універсальним ключем до естетичної спадщини ХУІ-ХУПІ ст., але сучасне літературознавство не подає більш прийнятного терміна, який дозволяв би краще зрозуміти сутність стилю українського мистецтва того періоду.
Літературне бароко прагнуло вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору. В різних країнах літературне бароко розвивалося в різні часи. На територіях православно-слов’янських країн літературне бароко стикалося з польської та західноєвропейською бароковими культурами. Вони проявлялися на різних рівнях цього напрямку – “високому”, “середньому”, та “низовому”.
“Високе”, або книжне літературне бароко писалося здебільшого церковно слов’янською або латинською мовами. Народна, розмовна мова є частиною “низького” бароко. Не можна вважати, що літературне бароко було недоступне народові. Зрештою, мова барокових творів може варіювати, залежно від твору або, навіть, окремої, його частини. Так, у певних сценах шкільної драми, мова наближається до народної, зокрема у жартівливих піснях. Наближення до польської мови помічаємо у творах шляхетських кіл (наприклад, “гербовні вірші”). Наближення до російської мови відбувається в деяких пам’ятках XVІІІ ст. З другого боку, кількість українців серед перекладачів (в XVІІ ст.) в урядах, ни духовних посадах, пізніше в університетах Росії була така значна, що елементи
української мови прижилися в російській канцелярській, судовій, шкільній, Нарешті – науковій термінології.
Митці бароко часто виявляли більше уваги до зовнішньої форми, ніж до зміст у творів. У літературному бароко дивним чином поєднувалися суперечності: “вмне й небесне, духовне і світське, античність і християнство.
Літературне бароко приділяє велику увагу природі і людині, але виховує її і’ін служби Богові. Для літературного бароко властивим є потреба руху, ман-ііРІПКИ, напруження відчуттів, а в природі бароко знаходить напруження, боротьбу, рух.
Найвидатніші письменники українського барокко
В середині XVІІ ст. точилася запекла визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. У1654 році нідбулася злука України з Росією – це зміцнило зв’язки двох народів. Наука і культура розвивалася під впливом ідей Відродження. Почав формуватися й стверджуватися в європейській культурі стиль, який названо “бароко”. По-чідить з італійської мови, означає “дивний, химерний”. В українській літера-і урі він характеризує такі жанри: вертепна драма, бурлескні вірші, послання, ірпктати, проповіді.
Серед українського бароко можна виділити найвидатніших письменників літератури
Так послання Івана Вишенського змальовують правдиві картини життя українського народу, викривають і засуджують зрадників, гнобителів – ук-риїнське панство і вище духовенство. Іван Вишенський був першим, хто заговорив так правдиво про життя нашого народу в Речі Посполитій. З цього приводу І Франко писав: “Особливо принаджує нас свіжість його краси, безпосередність “иразу і чуття, пластика картин, одним словом, усе те, що в писаних творах і ішразом сильної, високо симпатичної індивідуальності автора”. Барокові при-ІІнми виявляються і в полемічних творах Мелетія Смотрицького. Він виступав проти антигуманних порядків у громадянському та церковному житті України, шчіовною причиною яких був Ватикан.
Неможливо не згадати вірші Григорія Сковороди. Він виступив новатором V піршуванні, система якого була близькою до народних пісень. Його поезія ви-рнжала думки і настрої народних мас, бо засобами гострої сатири він викриває представників панівного класу, консервативну шкільну систему, розбещене життя окремих прошарків населення.
Саме сатиричне змалювання подій та характерів у творах пізніше використали І. Котляревський та Т. Шевченко. Існуванню бароко в новій українській “Ітературі сприяв І. Котляревський, створивши травестійну поему “Енеїда”, м якій показав історію українського козацтва разом з побутовими деталями шиття нашого народу.
Таким чином, українські письменники різних часів утверджували естетику Гщроко новими художніми формами, стильовими прийомами осмислення історичної дійсності, ставлення людини до всесвіту і природи землі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)