Спільні образи і мотиви в ліриці Шевченка і Шіллера

Шевченко знав і любив творчість Шіллера, бо сприймав її як близьку за духом і загальною спрямованістю. Поезію Шіллера Тарас Шевченко читав у перекладах давнього друга І. Гербеля.

Серед характерних спільних тем двох поетів на перший план виступає тема боротьби народів проти соціального і національного гноблення. Саме ця тема була живлющим джерелом поетичного натхнення і Шіллера, і Шевченка.

Будь твердим в лиху годину,

Поміч скривдженим давай,

Всюди правду знай єдину,

Зроду клятви не ламай, –

ці рядки з поезії «До радості»

Шіллера виражають почуття багатьох людей.

Великий Кобзар українського народу у своїх віршах і поемах теж звертався до теми визволення з рабства:

… на оновленій землі Врага не буде, супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

За своєрідністю трактування історичних подій, уславленням боротьби за свободу пригніченого народу в одному ряду з драмою «Вільгельм Телль» Фрідріха Шіллера стоїть поема Тараса Шевченка «Гайдамаки».

Визвольний пафос ранніх шіллерівських п’єс стимулював творчість багатьох романтиків, а образ Карла Моора (драма «Розбійники») знаходив відгуки в багатьох схожих

романтичних образах. Карл залишившись без засобів до існування, викинутий із суспільства і покинутий рідними, очолює ватагу розбійників. Він оголошує війну суспільству, де віднині для нього немає місця: «Мій дух прагне подвигів, душа – свободи». Карл Моор і Шевченківський Варнак – образи, підказані письменникам самим життям.

Однією з перших поряд із згаданими темами ввійшла в поезію Ф. Шіллера і Т. Шевченка тема знівеченої жіночої долі, гіркої материнської любові. Шевченкова «Катерина» – тематична паралель до «Дітовбивці» німецького поета.

Зі щирим співчуттям малюють пости своїх героїнь, які пристрасно покохали, яких одурили і які потім тяжко страждали. Так, Катерина не вміє та і не може простити зраду коханого. Вона втілює образ матері, люблячої і ніжної, тому і не вбиває, як шіллерівська героїня, своєї дитини, а позбавляє життя себе. «Дітовбивця» не прощає зради коханому і гордо, без сліз іде на плаху.

Обидва поети – це дві яскраві творчі індивідуальності, сини своєї епохи, які нерідко використовували однакові засоби відтворення дійсності. Але якщо Шевченко закликав до відкритою протесту, до справжньої боротьби із панами та поневолювачами, то Шіллер вважав, що тільки мистецтво може бути головним рушієм змін у світі на краще.






Будувати повітряні замки легше ніж у них жити.
Спільні образи і мотиви в ліриці Шевченка і Шіллера