Сон Мцири і його тлумачення в однойменній поемі Лєрмонтова М. Ю
Поема М. Ю. Лєрмонтова “Мцири” побудована у формі сповіді героя про три дні, проведених їм на волі. Крім того, композиція добутку містить у собі передісторію героя і його сон, що він бачить, коли, збившись зі шляхи, голодний і вмираючий, знову виходить до монастиря. Упавши в безсиллі біля святої обителі, Мцири бачить сон, у якому в символічних, яскравих образах передаються його страждання, гіркий жаль про невдалу втечу, поривши до волі. Герой бачить себе на дні глибокої чистої ріки.
Довкола нього в’ються “рибок строкаті череди”,
І, спрагу вічну напуваючи, Як лід холодний струмінь, Дзюрчачи вливалася мені в груди… І я боявся лише заснути, – Так було солодко,
Життєвий простір Мцири обмежено монастирем точно так само, як ріка обмежує життєвий простір своїх мешканців. Череди рибок нагадують йому про ченців, братів, що жили разом з ним в обителі. Перегукуються із цією асоціацією й “дивні мовлення” золотої рибки: Я скличу своїх сестер: Ми танцем кругової Розвеселимо мрячний погляд И дух втомлений твій. “Сестри” тут нагадують про “братів”, тобто ченцях, що живуть у монастирі.
Рибка із золотою лускою намагається вмовити Мцири залишитися на дні, де “привільне життя”, “холод і спокій”, м’яка постіль, де “непомітно пройдуть роки” “під говір дивовижних снів”. Так само тихо й неспішно тече життя й у монастирі, так само, імовірно, умовляв Мцири його чернець, що притулив, бачачи біль і страждання дитини. В обителі Мцири фактично не має ніяких прав, він не може їх відстоювати ^ Асоціативно тут приходить на розум приказка: “ньому, як риба”. У метафоричній формі сон цей відбиває розчарування героя від його невдалої втечі, його жаль. Має своє пояснення й умиротворений, радісний стан героя (“так солодко, любо було мені…
“). Відомо, що почуття й емоції, випробовувані людиною в сні стосовно чого-небудь, передають його діаметрально протилежні почуття, випробовувані їм наяву стосовно того ж самого предмета. Спокій і радість героя тут не що інше, як його занепокоєння, безпросвітна нудьга, що він випробовує в монастирі. Характерно, що сон цей не був логічно завершений: Мцири знепритомнів, і “Боже світло” в очах його згас.
Так, ми можемо допустити, що герой залишився на “вологому дні глибокої річки” (у монастирі). Таким чином, сон Мцири ще й випереджає майбутні події – у фіналі поеми, знайдений ченцем, він знову виявляється в монастирі. Однак у критику ми знаходимо й інше тлумачення даного епізоду.
На думку Д. Максимова, сон Мцири вводить у поему мотив забуття, відходу від свого ідеалу в мир мрії, чарівного сну. Рибка начебто пропонує змученому життям героєві альтернативний варіант – піти від життя “у мрійливу безвільність”, капітулювати перед нею й тим самим фактично примиритися з життям у монастирі. ” Рибка-Русалка” – другий жіночий образ поеми (перший – грузинка).
Епізод з рибкою по своєму композиційному значенню аналогічний деяким іншим повторним темам добутку, наприклад, темам дня й ночі: на зовсім новій основі в ньому повторюється епізод із грузинкою. Образ грузинської дівчини й вид її саклі бентежить юнака думкою про насолоду любові й відпочинку. Рибка-Сирена вабить Мцири космічною безтурботністю й бездонним спокоєм повного розчинення в природі… “, – зауважує дослідник. Сон героя має саме безпосереднє відношення до романтичної теми русалки, лісової діви, любов якої незмінно несе для героя загибель.
Розвиток подібної теми ми знаходимо в Гете (“Рибалка”, “Лісовий цар”), у Гейне (” Лоре-Лий”), у Жуковського (“Ундина”). Однак герої цих добутків спокушаються “принадами краси й таємниці”, піддаються чарам лісових дівши й гинуть. Мцири ж не піддається спокусі, вона залишається вірним своїй земній мрії, мрії про волю, про батьківщину. Сон, таким чином, відбиває філософський зміст основної ідеї добутку і яскраво характеризує Мцири.
Композиційно й стилістично даний епізод виділяється із всієї поеми, ритм якої дуже чіткий і динамічний, інтонації емоційні й експансивні. Епізод же сну Мцири відрізняється плавністю й споглядальністю, спокійним, заколисуючим ритмом. Наспівність і мелодійність мовлення підсилюють алітерації (“Як лід холодний струмінь, Дзюрчачи вливалася мені в груди… “, “Вовка теснилася до хвилі И сонце крізь кришталь хвилі Сіяло сладостней місяця…
“), епітети-визначення (“холодний струмінь”, “таємнича імла”, “рибок строкаті череди”, “погляд її зелених очей”, “її сребристий голосок”, “мрячний погляд”, “дух втомлений”), анафора (“Люблю як вільний струмінь, Люблю як життя мою… “). Таким чином, функції даного епізоду в поемі різні: розкриваючи основну ідею добутку – безкомпромісність людського ідеалу, – сон яскраво характеризує Мцири, передає його почуття й думки про власну долю, випереджає майбутні події
(1 votes, average: 5,00 out of 5)