Сьогодення й майбутнє України

Розмову про Україну в Європі й світовому товаристві, себто про нашу зовнішню політику, можна почати з жестів доброї волі, які ми не змогли «вигідно зреалізувати», – тієї ж ліквідації атомної зброї, яка (ліквідація) ніяк не покращила наше життя.

Недоліком є невизначена політична орієнтація нашої країни. «Росія чи Європа?» – незважаючи на гучні декларації й обіцянки, це питання ніяк не втратило своєї гостроти, і «2003 рік – рік Росії в Україні» – чергове тому підтвердження.

Ще однією серйозною проблемою є ставлення до «новоспеченого»

американського імперіалізму. Культурна, економічна, політична й, нарешті, військова експансія – ось шлях «насильницької демократизації світу» в її новоамериканському варіанті. Падіння Іраку показало безперспективність відкритого й самотнього опору цьому дволикому монстрові. Можливо, всесвітній рух антиглобалістів намітить форми обстоювання власного курсу кожної держави.

Що ж до нашого статусу в європейському товаристві й можливості вступу до Євросоюзу, то цей статус доволі низький. По-перше, ніхто нас у Європі не жде. Як кажуть, «менше народу…» По-друге, вкотре проти нас спрацьовує нерішучість у реформах

і намагання «догодити всім». Непрозорість економіки, недосконалість законодавства, корумпованість чиновницького апарату відлякують членів іноземних експертних та інвестиційних комісій.

Є й позитивні досягнення. За роки незалежності нас нарешті стали сприймати як окрему державу, а не частину Росії. Поволі зростає інтерес до специфіки України, и культури й історії. Діаспора стала повноцінною частиною материкової України й відіграє певну роль у формуванні позитивної світової опінії щодо нашої держави.

Яким я уявляю собі майбутнє України? Якщо ми, українці, не змінимося – не дуже обнадійливим. Ми самі – головна й принципова перешкода на шляху до власного щастя.






Переказ мужній баррі 5 клас.
Сьогодення й майбутнє України