Сила духа – прагнення до світла
Твір по п’єсі М. Горького “На дні”. Відкрити людині глибини її душі – цього домагається в тім або іншому ступені кожний письменник. Одна з основних, може бути, і головних цілей мистецтва є розкриття цієї таємниці. Особливо це властиво російській літературі з її найглибшими морально-філософськими коріннями. Проблему добра і зла, сили і слабкості людини намагалися вирішити великі розуми – Пушкін, Толстой, Достоєвський. М. Горький зіштовхнувся із цією проблемою дуже рано. Уже на самому початку оповідання “Стара Ізергіль” молодий
Позиція
Ми бачимо, що перед нами люди глибоко страждаючі і самотні. Потрапивши на саме дно життя, вони стали безжалісні до себе і до інших. Кожний замкнуть на своєму горі і веде про нього нескінченне оповідання, не слухаючи нікого і не бажаючи бути почутим. Відповідь на скарги – сміх, знущання. Барона, що живе за рахунок Насті, лише забавляють її сльози і фантазії. Кліщ, нехтуючи усіх, вважає, що він “робоча людина”, не такий, як всі мешканці нічліжки і незабаром вирветься з неї. І тільки після смерті Ганни, продавши всі свої інструменти, втративши всяку надію, він розуміє і приймає сусідів як товаришів по нещастю. Герої п’єси шукають опору у відході від жорстокої реальності. Наташа, Васько Попіл мріють про майбутнє. Ганна сподівається на заспокоєння після смерті. Актор “марить” про минуле, більше вигадуючи його. Настя, у якої немає ні минулого, ні майбутнього, іде від сьогодення в уявлюваний сівт “чистої любові”. Але ці мрії не полегшують життя, а лише в якійсь, дуже малій ступені заміняють його. Усім їм залишається лише одне – безпробудно пиячити, тому що пробудження страшне. Лише сильна людина, затверджує Горький, здатна дивитися в обличчя реальності. А чи сильні духом мешканці нічліжки?
Бубнов, якому багато чого дано, уже втратив себе. Барон знущається над всіма і швидко втрачає людські риси. Сатин лише на початку якогось шляху. Хто знає, яка доля чекала б його, не з’явися у нічліжці Лука. Недарма Сатин пізніше скаже, що Лука подіяв на нього, як кислота на потьмянілу монету. Сатин розуміє, що призначення сильного – не втішати страждаючих, а викорінювати зло. Це одне із самих твердих переконань Горького. Для Горького сила – це прагнення вперед, “до волі, до світла”. Лише гаряче серце і сильна воля, віра у перемогу допоможуть пройти цей шлях.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)