Що таке смерть з точки зору маленького принца?
Смерть для Маленького принца, на мою думку, нічого не означала. Він говорив: „Я помру, але я не покину тебе.” Хоча він і мертвий, але у душі і для свого друга буде живим. Хоча у нього такий вигляд, наче йому кепсько… наче він вмирає. Він думав, що це буде славно. Він буде дивитися на зірки і це буде так кумедно. Та коли людина втрачає життя, усе навколо помирає, а для цієї людини навпаки. Зірки для неї будуть струмочками, які даватимуть йому воду.
– Смерть – це повернення до самого себе, на свою планету, до своєї зірки. Але все ж вона залишається
Що подарував Маленький принц автору? – Зорі, що вміють сміятися. – Принц подарував автору свою дружбу. – Він подарував віру. Я також хотів би отримати такий подарунок. – Принц подарував автору свій веселий, дзвінкий сміх, який залишиться у авторовій душі на все життя. Я думаю, що я б також хотіла отримати такий подарунок. Тому що, глянувши на зорі, я почула б веселий сміх.
Він повернувся на свою планету, до своєї троянди. Немає вже давно і автора. Але вони повертаються до мене кожен раз, коли я чую пісню, яка з’явилася недавно. Можливо, це лише моє сприйняття
Небо. Дискотека Аварія
“Маленький принц” для 6-класників – казка з мандрівним сюжетом. Для 8-класників – твір, який вчить любити Землю, бути відповідальним за тих, кого приручили, по-новому сприйняти такі поняття, як екологія, праця, смерть. Для 11-класників – це твір з глибоким філософським змістом. А для мене – це твір, в якому я кожен раз знаходжу щось нове.
То чи варто вивчати “Маленького принца” у 6 класі. Як ви, 11-класники, думаєте? – Сам Екзюпері говорив,: “Я не хочу, щоб мою книжку читали ради забави.” – Я вважаю, що в6 класі слід вивчати „ Маленького принца”, але і в 11 класі треба повернутися до цього твору. Це дасть учням можливість усвідомити те, що кожен твір людина у різному віці розуміє по-своєму. Тому до багатьох творів, які ми вивчаємо за шкільною програмою треба буде повернутися у дорослому віці, і тоді ми відкриємо їх для себе по-новому і знайдемо те, чого не бачимо ще тепер
ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ
Було б несправедливим, говорячи про Екзюпері, не згадати про твір, за який письменнику присудили “Велику премію роману” Французької академії. І хоч “Планета людей” не роман за жанром, а скоріше збірка репортажів, спогадів, новел, та за силою впливу на читачів з нею зміг би зрівнятись не кожен роман.
Це роздуми автора, його почуття, тривоги, прагнення.
Лише людина, яка бачила Землю з висоти пташиного лету, із зоряного неба, може писати так. Зірки – це також вічне… Звезды…Непостигаемы и далеки, Под ними, мигая, дрожат столетия. Для сердца горячего – звезды близки, А звездная близость – признак бессмертия. Так писав Олександр Стовба, поет АИСТ, який сам в 24 роки загинув на афганській війнй і став безсмертним.
Починаючи розмову про “Планету людей”, хочу згадати рядки В. Маяковського: Послушайте! Если звезды зажигаются, Значит, это кому-нибудь нужно!
Хай же загораються в наших душах зорі думок і мрій, спогадів і вражень, віри в людину, які дарує нам Екзюпері.
Виразне читання на французькій і українській мовах під музику А. Данилка „ Собирая осенние листья”.
В тому океані пітьми кожен вогник провіщав диво людського розуму. Он біля того світла хтось, може, читає або міркує про щось чи веде з кимось щиру розмову. Коло цього хтось, можливо, думає про те, як виміряти безмежний простір, чи б’ється над розрахунками туманності Андромеди. А отам кохаються. Блимають на землі вогники, і кожен з них має чимось живитися. Навіть ті маленькі, що світять поетові, вчителеві чи теслі. Це живі зірки; а скільки ще там, поміж ними, зачинених вікон, скільки згаслих зірок, скільки поснулих людей… Треба подати одне одному звістку. Треба гукнути до тих вогників, що горять, розкидані по рівнині,- може які й відгукнуться.
Екзюпері прагне достукатись до тих, в кого вікна зачинені, чиї зірки згасають, хто спить. А раптом вони пробудяться. І, розкриваючи власну душу, даруючи людям свої думки, не нав’язуючи, а просто розповідаючи про сокровенне, він стукає в наші серця. На його крилах ми спробуємо піднятися до зірок вічності.
– Що тривожило Екзюпері?
(Двоє учнів отримали індивідуальне завдання: скласти список проблем, які піднімає автор у „Планеті людей”)
ТРИВОГИ ЕКЗЮПЕРІ
1. Чому небо манить людей? 2. Для чого світять зорі7 Чи можна людей вважати зірками? 3. Літак – це тільки машина, чи те, що дає людям крила? 4. Яким є справжнє обличчя Землі? 5. Чи можна полюбити пустелю? 6. Чи може вода бути цінніша від золота? 7. Які блага нам дарує рідний дім? 8. Що нам дає повернення в дитинство? 9. Чи можна об’єднати такі несумісні поняття, як смерть і материнство? 10. Чи всі смерті однакові7 11. Війна – це смерть заради життя, чи життя заради смерті? 12. Чому серед людей, серця яких палають вогнем любові до всього, так багато самотніх людей? 13. Що значать друзі в нашому житті? 14. Що означає, бути людиною в сучасному житті?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)