Ш. Бодлер геніальний відкривач нової епохи європейської поезії
Квіти – прекрасне творіння природи, символ краси та досконалості світу, радості).
Звичайно, свої “Квіти” Ш. Бодлер також ототожнював із чимось прекрасним, адже, пригадаймо, поет ставив перед собою завдання “видобувати Красу зі Зла”. “Квіти” Ш. Бодлера символізували не лише прекрасний Ідеал. “Квітами” можна вважати поезії Бодлера. Проте ставлення до них було далеко не однозначним. Сторінки тогочасних французьких газет рясніли численними публікаціями, в яких поет звинувачувався у бездарності, порушенні етичних та
Проте були і інші думки щодо професійності Ш. Бодлера. Так, Артюр Рембо називав Бодлера “королем поетів, справжнім Богом”, маючи на увазі його майстерність як Поета-творця. Нам не потрібно проводити власні розслідування щодо поетичного таланту Ш. Бодлера. Час розставив усе на
Ш. Бодлер – геніальний відкривач нової епохи європейської поезії. Поезія Бодлера органічно пов’язана з романтизмом. “Романтизм – це найповніше, найсучасніше вираження прекрасного”, – вважав Ш. Бодлер.
Ш. Бодлер був пов’язаний з романтизмом протестуючим, бунтівним, скорботним, що був названий, за іменем великого англійського поета, його зачинателя, “байронічним”. Разом з тим у нього, як у поета, що завершував епоху романтизму, всі ці мотиви й настрої знайшли особливо напружене патетично-трагічне вираження. Це була реакція на буття, котра, за словами поета, досягла “сили несамовитої пристрасті”.
Шарль Бодлер – родоначальник декадансу У чому ж особливість буття середини і кінця XІX століття? Людство, яке, за словами Ніцше, втратило Бога, очікувало катастроф загальносвітового масштабу, свого роду “кінця світу”. Початок його вбачався у занепаді моралі, втраті ідеалів і колишніх цінностей, нестабільності і хаосі життя, загальній кризі буржуазної культури. Цей кризовий стан отримав загальну назву декаданс або декадентство, що в перекладі означає занепад. Уперше цей термін використав поет Теофіль Готьє 1869 року у передмові до книги Ш. Бодлера “Квіти зла”.
Ш. Бодлер шукав нову, не знану ще “красу”, яка зросла б на грунті розкладу й занепаду та якнайкраще виражала дух сучасності. Поет першим заявив про необхідність створення літератури на нових творчих і естетичних засадах, яку назвав просто і ясно – новою (модерновою або модерністською). Потім це слово пішло гуляти сторінками мистецьких журналів і поважних академічних фоліантів, перетворившись на термін, який став емблемою цілого століття. Якщо письменники-реалісти зображували життя, його закони, прагнучи до аналізу, і їх цікавив саме реальний світ, то модерністи стверджували, що відтворювати реальний світ – це примітив, просте фотографування дійсності, отже це не є завданням Мистецтва.
Коли поет “описує те, що є, то опускається до рівня передавача…”, – вважав Ш. Бодлер. Митець має творити власну поетичну дійсність, в якій існують лише переживання, конфлікти, відчуття й передчуття особистості.
Чи можна однозначно осягнути розумом “поетичну дійсність”, створену митцем? Ні, вона скоріше звернена до підсвідомості читача, ніж до його розуму, а тому завжди “залишає місце для здогаду”. Записи на квітці: нереалістичне спрямування, звернення до підсвідомості читача.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)