Читаючи вірші Бодлера

Шарль Бодлер – поет, який не знайшов розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали його богохульником. Лише деякі діячі мистецтва вбачали в ньому великого митця.

Літературну долю поета визначила його єдина поетична збірка «Квіти зла», задум якої визрів у Бодлера у 23-річному віці. Вона створювалась упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. «Квіти зла» – цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов’язані.

Поезія Шарля Бодлера досить суперечлива. У всіх віршах збірки «Квіти зла»

протиставляються Добро і Зло. Бодлерівське добро – це жага злитися з вічним і нескінченним світом -. Сатана, тобто зло, виступає як втілений голос плоті, але цей голос є тугою за неможливим. Два протилежні полюси – Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана – перетворюютея одне в одного.

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя,

О владарко натхненна,

Зробила легшим ти,

А всесвіт – менш гидким! –

саме ці рядки з вірша «Гімн краси» утверджують думку, що Добро і Зло однаковою мірою можуть бути джерелом прекрасного.

Краса у віршах Бодлера показана то в образі жінки, котрій смуток

додає чарівності, то в образі непохитної статуї, об груди якої розбивається кожний, хто намагається осягнути її таємницю. Саме краса, якого б походження вона не була, робить світ ближчим, а удари долі слабкішими. Краса ототожнюється з безмежністю. За Бодлером, найбільш повне своє втілення вона знаходить у поезії, тому що саме поезія – привілейований шлях до раю.

Мені найбільш сподобався бодлерівський «Альбатрос», написаний у 1841 році під час мандрівки на острови Репоньон і Маврикій. У перших рядках автор розповідає, як матроси задля розваги ловлять величних альбатросів. Володар морських просторів, на палубі він має вигляд безпорадного птаха. Авторові шкода альбатроса. Поранений птах не може протистояти натопчу моряків, злетіти в повітря, бо крила його поламані, у нього нема майбутнього.

Поступово цей образ набуває символічного значення й уособлює самого поета. Шарль Бодлер не знаходить розуміння серед людей і тому не може злетіти думкою, а «волочить… крила велетня по землі»:

Поет подібний теж до владаря блакиті,

Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій

Він крила велетня волочить по землі.

З образом птаха пов’язане все піднесене. У полоні альбатрос стає безсилим і смішним, бо він – жертва насилля. У цьому вірші Шарль Бодлер протиставляє високе і низьке, небесне і земне, поезію і прозу. В ньому висловлено гіркі роздуми автора про трагічну долю поета в сучасному йому суспільстві.

Дуже цікавий, на мій погляд, вірш Бодлера «Аиель і Каїн», написаний після революційних подій 1848 року, в якому автор закликає до бунту. Поет брав участь у барикадних боях, але керувався передусім емоційними імпульсами, а не політичним світоглядом. Спираючись на біблійну легенду, Бодлер по-своєму трактує історію роду Авеля і Каїна, на якому лежить тавро прокляття. Рід Каїна у вірші символізує бунт, що має «скинути Господа з небес».

На мою думку, зло у Бодлера – це головна тема його творчості. Але поет побудував на ній яскраву і самобутню поезію. Мені подобається глибока філософська думка Шарля Бодлера. Приваблює образна система його віршів. Але сприйняти їх так, наприклад, як ліричні вірші Поля Верлена, мені важко.

Читаючи поезію Шарля Бодлера, відчуваємо глибокий смуток. Він часто огортав душу самотнього митця, який все одно мріяв про світле і прекрасне у своєму житті. Але та романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Читаючи вірші Бодлера