Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Сапфо: поетна, символ, легенда. Чи людина?

Сапфо: поетна, символ, легенда. Чи людина?

Біографії відомих митців часто перетворюються на легенди. Тоді вони стають міфом або навіть символом. Це справедливо навіть для письменників, які жили в XX сторіччі, що вже казати про митців античності!

Що ми знаємо про Сапфо? Із її іменем пов’язано багато непідтверджених стереотипів, які більше тяжіють до перших шпальт сучасної жовтої преси, ніж до біографічного матеріалу. Аіе це відкинемо. Що ми знаємо про Сапфо? Її життєвий та творчий шлях припав на часи бурхливого розвитку думки і суспільних змін. Бувши на чолі жіночої общини, де

жінки вивчали музику, малярство, інші мистецтва, вона була, напевно, першою в світі феміністкою. Тобто відстоювала право жінки на творчість, самореалізацію, суспільну діяльність. Ледь не революційні для тогочасного світу, ці події, втім, прямо не відобразились у її творчості. “Любовна лірика Сапфо”, – так зазначено в усіх навчальних планах, підручниках тощо. Так формулюється тема. “Чергова любовна лірика”, – мимоволі думаєш собі, роблячи акцент на слові “чергова”. Кожен поет чи не в першу чергу звертається до цієї теми. І навіть кожен, хто не поет, але пише вірші (погодьтесь, це різне) – теж звертається

до цієї теми. І мені, як читачеві, часом здається, що ця тема, тема кохання, вже втомилась від таких частих звертань. Тема кохання в літературі, мабуть, давно вже мала повісити собі на двері табличку “Не турбувати!” – аби не зверталися. Це має такс абстрактне враження. Аіе абстрактні враження – шлях до ілюзій, про це варто пам’ятати будь-кому, навіть пересічному читачеві. Отже, що ми знаємо про Сапфо? Підручник – спитали, літературні енциклопедії – спитали… Спитаємо Сапфо, а потім – себе?

“Любовна лірика Сапфо”, як я із подивом дізнався, це лише два повних поетичних тексти і низка уривків. Стільки збереглося. І це вражає. Це дійсно вражає. Оце так Поет, якщо два вірші варті такої уваги, якщо цих двох віршів стало достатньо, аби залишитись в історії літератури. Ате досить, мабуть, уявляти Сапфо за її біографією, за оцінками літературознавців, за кількістю творів. Треба ж таки подивитись на самі тексти, аби скласти власне враження! Ате тексти Сапфо – це не ті тексти, на які можна “подивитись”… Можна подивитись на назву, а далі – ти починаєш жити і дихати цим текстом. Трохи більше десятка рядків, але це і оспівування Краси, і, власне, сама Краса. Таким було моє враження після прочитання твору “До богів подібним мені здається…”. Зараз кілька попередніх речень мого твору здаються мені безглуздими: вже визнано Сапфо як поетку, як визначну постать літератури, чого це я почав про цс розмірковувати? Аіе що інше я можу сказати? Хіба я можу сказати щось нове, окрім власних вражень? Отже, “пробігає пломінь тонкий по тілу” – так пише авторка, і мені нема чого додати: так, “про – Ьігає пломінь тонкий по тілу” від цього вірша.

За інформацією про суспільну діяльність, за сумнівними і дуже сумнівними іегендами, що оповіли про цю непересічну постать, за усією значимістю, монументальністю, символічністю, міфологічністю (можна продовжувати…) цієї поста – іі, – а саме на цьому акцентовано увагу в академічній літературі – зникає людина. Людина такого таланту, що “пломінь тонкий пробігає…” – не менше. І я от шо думаю. Чому це два тексти і уривки стати достатньою літературною спадщиною (ох, і страшні слова для живих рядків, які аж пульсують емоцією і думкою) для того, аби увійти у світову літературу? Сапфо – фантастичне поєднання таланту бачити Красу і говорити про неї. ! ще… Хто така Сапфо? Поетка, символ, легенда, суспільна діячка? Так, так, куди ж від цього. Але – для мене як читача – насамперед людина, до того ж настільки Людина, що говорити тепер про все інше навіть якось і соромно – все інше блякне на тлі Сапфо-Людини. “Твій при – падливий усміх: від нього в мене серце перестало б у грудях битись..,” Одним цим рядком можна вилікувати літературний процес від доброго десятка графоманів. Бо від такої поезії, яку залишила світу Сапфо, серце починає у грудях битись зовсім по-іншому. Отакий вплив має поет на людину, а точніше – Людина на людину.