Руйнівна влада золота у повісті Оноре де Бальзака “Гобсек”
Романи і повісті Бальзака охоплюють усе розмаїття тогочасного французького життя. Вигадані Бальзаком персонажі, ситуації, події справляють враження надзвичайно переконливої картини. Повість “Гобсек” він присвятив барону Варту де Паноану, своєму давньому товаришу. Бальзак невипадково писав про те, що “суспільство – справжній історик, а він, письменник, тільки його секретар”. Історію Гобсека розповідає адвокат Дервіль. У центрі повісті – незвичайна постать, представник французької буржуазії, лихвар Гобсек. Письменник описує
Гобсек – жорстокий капіталіст. Маючи мільйони, Гобсек живе в занедбаній кімнаті. Він безжалісно експлуатує клієнтів. Гобсек, як той павук, заманює людей до себе, а потім забирає у них все майно. Жертвам потім важко викупити свої речі. Гобсек старий, але на всьому економить.
Після смерті Гобсека
За життя Гобсек так і не скористався накопиченим багатством. Через таких, як Гобсек, ламаються долі багатьох людей. Ця повість навчає тому, що гроші – це не головне. Найбільша цінність – твоє добре серце.
В історії світової літератури чимало історій про скнар, так що Гобсек з повісті Бальзака – образ не новий. Але от що справді цікаво, що письменник за допомогою свого героя дослідив усебічно проблему грошей.
Отже, Гобсек знає гроші професійно, бо він лихвар, тобто людина, що дає гроші під заставу. Він розповідає Дервілю про своє життя, і поступово стає зрозуміло: в ньому майже ні для чого, крім грошей, місця не лишилося. Він прагнув мати гроші, бо вони дають свободу, а хто ж не хоче бути вільним. Але, накопичивши певну суму, Гобсек не зупиняється, бо розуміє: великі гроші дають владу. Саме ця насолода для нього найкраща. Він так захопився, що й не помітив, коли і як гроші стали володіти ним. То, може, гроші не потрібні? Це не так. Відсутність грошей у Ернеста де Ресто ледве не зруйнувала його надії і щастя. А от для його матері гроші стали джерелом усіх нещасть, бо вона не знала ані ціни грошам, ані небезпеки, яку вони крили. Розкидаючи гроші на Максима де Трая, на розкіш, вона забула про свій обов’язок перед чоловіком і дітьми. Гроші – річ небезпечна. Потрапити у залежність від них дуже просто, тому Фанні Мальво позичає у Гобсека стільки грошей, скільки може віддати, заробивши працею білошвейки. Та й Дервіль розуміє думку Гобсека, який позичає йому гроші під великий процент. Адже немає більшого тягаря, ніж тягар зобов’язаності за надану послугу. Часом це руйнує стосунки. Тому Гобсек позбавляє Дервіля необхідності почуватися вічно винним йому. Це ще один бік проблеми грошей.
Таким чином, дослідивши проблему грошей, Бальзак дійшов висновку, що гроші потрібні людині, аби жити, не думаючи про них, а займаючись творчістю, справами тощо. Брак коштів призводить до занепаду моралі, як у Максима де Трая. Невміння керувати своїми потребами призводить до марнотратства й трагедії. Великі гроші дають владу. Але саме великі гроші часом забирають у полон життя людське, як це сталося з Гобсеком.
Оноре де Бальзак відіграв велику роль у розвитку літератури XІX століття, у формуванні нової реалістичної естетики. Сміливість і масштабність задумів – ось що характеризує його творчість. Найвидатнішим його утвердженням стала епопея “Людська комедія” – грандіозний цикл прозових творів. Критичне ставлення до сучасності примусило письменника наполегливо вивчати дійсність, дослідити причини історичних змін, що сталися на його очах. На початку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, у яких він хотів змалювати сучасну йому Францію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей, яких це суспільство сформувало.
Остаточно зміст і структуру цього твору Бальзак визначив на початку 40-х років, тоді ж і виникла назва “Людська комедія”. У передмові до І видання цього грандіозного твору письменник виклав і обгрунтував ідейний задум своєї епопеї: на нього мали вплив наукові пошуки вчених-природознавців, які намагалися серед різноманітності природного світу відшукати певну єдність. Бальзак порівнює життя суспільства з життям природи, тому ставить собі за мету дослідити його, визначити основні види, типи, на які суспільство поділяється, описавши їх, і в такий спосіб наблизитися до розуміння суспільства. Вміння Бальзака розкривати органічний взаємозв’язок окремого і загального став основою задуманого твору. Автор розумів, що поставив дуже складне завдання, бо взаємини між людьми багатогранні та значно складніші, ніж між тваринами. Бальзак замислив 120 творів, але встиг завершити 96. “Людська комедія” створювалася протягом майже усього творчого життя письменника.
Найбільша частина “Людської комедії” – “Етюди про звичаї” поділяється на “Сцени приватного життя”, “Сцени воєнного життя”, “Сцени сільського життя”. Саме у цих етюдах автор подає детальний опис усіх людських типів. Цей розділ мав свій власний план і поділ його на підрозділи невипадковий. По-перше, це дало змогу авторові показати панорами суспільства. По-друге, у структурі розділу виявився бальзаківський погляд на розвиток суспільства і людини. На думку Бальзака, суспільство і кожна окрема людина проходять схожі стадії у своєму розвитку: від народження до старості. “Сцени приватного життя” символізують таку добу у житті людини, коли їй властиві ідеали і ілюзії. Пору зрілості символізують інші підрозділи. А “Сцени сільського життя” відповідають тому періоду життя, коли людина підводить підсумки, осмислює пережите. Щоб надати єдність всій споруді “Людської комедії”, Бальзак використовує різні прийоми, але найважливіший – “перехідні персонажі”: одні й ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні. Сюжети окремих романів, повістей, що складають “Людську комедію”, відступають на задній план, а на передній виходить саме життя, його рух, хаотичний, але закономірний.
Частини “Людської комедії” написано було окремо, пізніше Бальзак вирішив об’єднати їх у грандіозну епопею. Деякі твори він переробив, деякі залишив без змін. В епопеї є ключові твори, що визначають позиції автора щодо проблем сучасності. Це повість “Гобсек”, в якій Бальзак розкриває “владу золота” як руйнівної сили, що спотворює людські душі, стає таємною силою, яка править людьми. Це роман “Батько Горіо”, в якому розкривається сутність буржуазних стосунків: все продається, все купується, навіть любов до дітей та батьків, а коли батьки не мають чим платити, вони стають непотрібними. У цьому романі Бальзак показує, що “влада золота” руйнує споконвічні зв’язки, природні зв’язки.
Мені здається, що треба читати не тільки “Гобсека”, якого ми вивчаємо за програмою, а всі твори “Людської комедії”, щоб збагнути авторський задум: зобразити не сюжет, а саме життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)