Роздуми І. Франка над долею рідного народу у поемі “Мойсей”
І. Структура поеми. (Поема складається з двох частин – ліричної (“Пролог”) ти епічної (сюжетної). Щоб зрозуміти потужну силу думки й емоційний накал “Прологу”, треба осягнути, осмислити другу частину, в основу якої покладено біблійну історію про Мойсея.)
ІІ. Зміст притчі про Мойсея у поемі.
1. Біблійна притча. (Розповідаючи про вихід євреїв з Єгипту, втечу від рабства під проводом Мойсея, автор нагадує, що, за Божим задумом, тільки через 40 років, коли старше покоління (діти рабства) відійде, виросте номо покоління – діти волі,
2. Що об’єднує образ автора та Мойсея. (Образ Мойсея близький Франкові, через нього автор висловлює і свої сумніви та вагання, змальовуючи тра гізм становища пророка, який волею Божою має глибше, ніж усі, бачення й розуміння життя, але не отримує підтримки народу, задля якого несе свій хрест. “Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя влас на, хоч і основана на біблійнім оповіданні”, – писав Франко у передмові до
ІІІ. Проблема вождя й народу в поемі.
1. Позиція Мойсея – позиція вождя нації. (Мойсей наснажений єдиним бажанням – привести свій знедолений народ до “обітованої землі”. Він свідомий своєї цілі і тих труднощів, що їх доведеться долати. Він готовий до своєї місії – самовідданого служіння народові. Любов до народу подвигла його на жертовність, хоч він і знає достоїнства і хиби народу: “Бо люблю я тебе не лише за твою добру вдачу, а й за хиби та злоби твої, хоч над ними і плачу”.)
2. Позиція народу. (Народ опікується більше практичною користю. 1 хоч не здатний піднятися до висоти почувань і діянь свого пророка, але вимоги ставить неабиякі:
Щоб і захист нам з нього, і честь, І надія, й підмога, Щоб і пан наш він був, і слуга, І мета, і дорога.
Переклавши на нього весь тягар відповідальності за свою долю, народ не вибачає Мойсею своєї невлаштованості, побутових незручностей, а зрештою й самого його існування, такого несхожого на їхнє, – він же нічого не має й не потребує. Дедалі менше стає тих, хто захоплюється ним і готовий йти за Мойсеєм. Дедалі більше тих, хто кепкує й не вірить у щирість подвижника.)
3. Як не впізнати ситуацію українцям! (Позиція гебрейського народу така передбачувана, мабуть, тому, що надто схожа на нашу, українську. Свого часу й Франка називали декадентом, відступником від суспільних проблем, звинувачували у нелюбові до народу. Про це свідчать відповіді поета своїм звинувачам у віршах “Декадент” та “Сідоглавому”.)
4. Чому Мойсей піддався сумнівам. (Люди все більше ремствували: “Набрехали пророки! У пустелі нам жить і вмирать! Чого ще ждать? і доки?” Все це змусило Мойсея замислитися над своїми словами і діями: може заповіти Бога “не справляв, як повинен?” Адже для нього не стільки власна доля важлива, скільки прагнення не помилитися у головному, не схибити, діяти у згоді з власною совістю і волею Божою. А засумнівавшись, він дав Аза – зелю змогу звинуватити його у гордині, у жаданні влади, хоча це не так.)
5. У чому духовність Мойсея? (Тільки люди самовпевнені й недалекоглядні ніколи не мають сумнівів. Мойсей же шукає підтвердження істини, бо на нього покладена висока відповідальність не тільки за себе. Він упізнає голос “темного демона” Азазеля, який намагається зіштовхнути пророка зі шляху служіння й безкорисливості. Головне для Мойсея – бути у згоді зі своєю совістю. Він незаперечно визнає волю Божу, вірить Богу і прагне жити відповідно до заповідей Божих. Це і є найвищий прояв духовності.)
6. Чому Мойсей займається дітьми. (На перший погляд, це через те, що біль
Ше йому нічого недовіряють. Зневірені люди вирішили позбутися пророка. Та Мойсей розуміє: за дітьми майбутнє, і він вчить нове покоління, яке не знало рабства, бо в них його надія. А діти його люблять і розуміють. Вже будують нові міста, поки що з піску. Мрія вже веде їх.)
7. За що покарано Мойсея. (Мойсей помирає, бо сумнівається у можливості задуманого. Він покараний за життєву зневіру й сумніви. Але душа його умиротворена й покірна: він переконався, що не порушив Божої волі.)
ІV. Чи марний подвиг Мойсея. (Люди оцінили титанічний труд, зусилля Мойсея
Зробити благо для народу й зрозуміли його заповіти. Однак тільки після смерті
Пророка. І все ж він залишив по собі добру пам’ять, а заслужити пам’ять і вдячність нащадків вдається не кожному. Отже, його зусилля були недаремними.)
V. Значення притчі-алегорії “Мойсей”. (За жанром твір Франка – поема, яки набуває притчево-алегоричного звучання завдяки багатозначності образу ю ловного героя і народу. Через вчинки й роздуми Мойсея та його стосунки і народом поет розкриває низку сучасних йому суспільних, моральних, націо нальних та духовних проблем. І саме ця алегоричність робить поему актуалі. ною і сьогодні. А притчевий характер, тобто повчальний, допомагає глибше зрозуміти філософську думку великого патріота України. З огляду на це, по новому звучить і заклик поета до народу українського у “Пролозі” до поеми.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)