Роман “Розставання” Леоніда Бородіна
Роман “Розставання” Леоніда Бородіна побудований навколо ідеї Бога. Його ліричний герой – московський інтелігент – вирішує почати нове життя. У творах Леоніда Бородіна – на раціональному, логічному рівні його проза суворо затверджує правоту християнської моралі, а всією своєю емоційною, почуттєвою плоттю (тобто всім художнім, що є в ній) буквально волає про принадності гріховного, безбожної, живої й вільного життя. Десь у Сибіру головний герой роману відшукує попа Василя і його дочка Тосю, що готова стати його дружиною. Ця сім’я
Бородін, описуючи московське життя свого героя, не жалує іронії й сарказму на картини “праць і днів” московської інтелігенції. Дістається всім – дисидентам, журналістам, окололитературной і околотелевизионной богемі, навіть опозиційному священикові, чия фігура в сравнении з образом попа Висилия виглядає дрібної й суєтної.
Однак ціна всьому цьому – погублена доля Тоси, до якої герой уже не може повернутися. І от, щоб ця ціна не здалася читачеві надмірної, що закреслює всі доброчинні зміни в душі Геннадія, авторові доводиться йти на сумнівний з погляду людської, та й художньої логіки хід. Він поступово, сторінка за сторінкою, перетворює живу й страждаючу Тосю в абстракцію, у символ. Символу адже не боляче. І от в апофеозі роману, у фінальній сцені амбівалентних весільних веселощів з’являється – у свідомості героя – примарне бачення: танцююча Тося. І так уже написана сцена, що ця ірреальна поява виглядає не нагадуванням героєві про загублений Тосиной долі, а благословенням його вибору. Але свершится чи вибір? Якщо все-таки Тося – жива людина, а не символ, то свершится лише обмін одного зла на інше. І з Богом у душі й без Бога герой несе зло. І якби із цього зерна автор чесно виростив трагічну колізію! Але довелося б визнати, що життя сильніше й богаче найвищої моралі, і піти на таке Бородін не може. Тому фінал змазаний; він міг би бути багатозначний, але він – на жаль! – усього лише двозначний.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)