Роль символіки й підтексту в чеховській драматургії
Глибокі філософські основи чеховських міркувань про вишневий сад і його долю ведуть до головного в цій п’єсі – до думки про людей, їхнього життя в минулому, сьогоденні й майбутньому. Історія вишневого саду, відношення до нього героїв виявляє й пояснює їхні характери й психологію
Минуле й сьогодення – досить значні категорії в “Вишневому саду”. Філософський зміст п’єси укладений у прощанні нової, молодої, завтрашньої країни з минулою, відживаючою Росією. Можна сказати, що вся п’єса “Вишневий сад” спрямована до майбутнього
Минуле, сьогодення й майбутнє в п’єсі персоніфікують персонажі “Вишневого саду”. Кожний з них живе в сьогоденні, але для одних це – завершальний етап життєвого шляху (шляхи, по якому йде Росія). Такими є Раневская, її брат Гаїв, їх відданий старий слуга Фірс. Для цих героїв все найкраще залишилося в минулому. Для інших (Аня, Петя Трофимов) це – тільки початок прекрасного майбутнього, нового життя, з новими цілями, новим щастям, нової країною
У п’єсі повернення від сьогодення до минулого зв’язується не тільки з деякими героями, але й з багатьма деталями добутку. Про сиву старовину
Отже, “Вишневий сад” – п’єса про минуле, сьогодення й майбутнє Росії. Майбутнє з’являється перед нами в образі прекрасного саду. “Вся Росія наш сад”, – говорить Трофимов у другій дії, а у фінальному акті Аня вимовляє: “Ми насадимо новий сад, роскошнее цього…”
Взагалі, образ вишневого саду грає в п’єсі більшу, багатобічну роль. Насамперед, це символ старого життя, що йде, що йде дворянської культури, що йде Росії: “Володіти живими душами – адже це переродило всіх вас, що жили раніше й тепер живучих… Адже так ясно, щоб почати жити в сьогоденні, треба спочатку надолужити наше минуле, покінчити з ним…” – вимовляє у своєму монолозі Петя Трофимов. Саме в цих словах полягає ідея п’єси. Кінець минулому – от її основний зміст. Із цим в “Вишневому саду” зв’язаний мотив близькості щастя. Звертаючись до Ані, Трофимов кличе неї до краси майбутнього: “Я передчуваю щастя, Аня, я вже бачу його… От воно, щастя, от воно йде, підходить всі ближче, я вже чую його кроки. І якщо ми не побачимо, не довідаємося його, те що за лихо? Його побачать інші!”
Взагалі, символіка й підтекст грають у п’єсах Чехова величезну роль. Цим твору Чехова близький такому напрямку мистецтва, як модернізм. Саме символіка й підтекст виражають авторську позицію, “пророкують” розвиток сюжету, створюють певну атмосферу. Так, протягом всієї п’єси за сценою лунає стукіт сокири, що символізує неминучу загибель старої Росії. Крім того, про неможливість повернення минулого говорить те, що наприкінці п’єси в забитому будинку забувають старого Фірса, що там і вмирає. Символічно, що вишневий сад продають саме на торгах, з молотка. Це говорить про відношення суперечливому відношенні автора до нового часу
Всі герої в “Вишневому саду” чітко діляться на дві групи, які начебто не чують один одного, не можуть знайти загальну мову. Не дивно: адже одні з них залишилися в минулому, інші крокують у майбутнє. Невблаганний час розділяє їх. Насправді, час – ще одна діюча особа, може бути, саме головне в п’єсі. Воно незримо, але тем більше його значення. Час не коштує на одному місці, йому властиве рух. Рух властиво й історичному процесу, життю. Це значить, що Росія піде вперед. У всякому разі, віра в це очевидно в п’єсі. Очевидно, оскільки сам А. П. Чехов усвідомлював, що “усе давно зостарилося, віджило” і всі тільки чекає “початку чогось молодого, свіжого”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)