Реальність і фантастика у творах Вергілія

Публій Всргілій Марон, поет Стародавнього Риму, жив за часів громадянської війни. Горіти міста і села, знищуватися засіяні лани, брат ішов на брата і, здава­лося, кінця цим нещастям не буде. Рим міг утратити своє значення і велич. Що тоді міг зробити для Вітчизни недужий хворий на сухоти Вергілій? Та він знав силу слова, а тому кожним своїм твором возвеличував Рим, рідну землю, яка була матір’ю трударів і врожаїв. Поет проповідував, що настане час, і на Землі від не­порочної матері народиться хлопчик, який навчить людей любити, цінувати своє і чуже життя – цей найкращий дарунок небес.

Кожен геніальний поет – пророк. Вергілій передбачив народження Дівою Марією Ісуса Христа, визначив його місію на Землі.

Правитель Риму Октавіан розумів, що війну треба припинити, і власноруч за­чинив ворота храму Януса, бога часу, які були відчинені з початку розбрату вже близько століття. Цим ритуалом він підтвердив своє бажання відновити мир у країні. Розуміючи силу слова, Октавіан замовив Вергілію твір, у якому поет мав нагадати римлянам, що вони не лише воїни, а й хлібороби, ремісники, митці – володарі власного життя.

Упродовж десяти років Вергілій писав поему “Енеїда”, у якій возвеличив Рим і його героїв. Твір наповнений фантастичними подіями, які підкреслюють реаль – ність людського життя.

Герой твору “Енеїда” в розділі “Пророцтво

Анхіза про майбутню славу Риму” Анхіз, батько славного Енея, загинув, але й у потойбічному світі вболіває за рід­ний край. Він пильно оглядає душі, які мають повернутися до наземного світу і вивести Рим на нову висоту. Римські нащадки його сина Енея – це плем’я Юліїв, “що попід небо високе величчям своїм піднесеться”, Цезар, Август, “герой і на­щадок богів, що знову проявить вік золотий у краю Італійськім”. Вони принесуть країні золотий вік розквіту, поневоливши війною сусідні й далекі племена. Ці ге­рої ше не народилися, але меотійці, царства Каспійські, береги Нілу із жахом че­кають часу, який їм навіщувати боги.

Майбутні нащадки-герої не пам’ятатимуть свого минулого, адже їхні душі на­пилися з Летейської хвилі – ріки забуття. Але в майбутньому їм судилося зажити слави кращих воїнів і мудрих правителів.

У творах Вергілія фантастичний світ тісно переплітається з реальним. Віщу вання Анхіза, вірування в те, що по той бік сузір’їв “небодержець Атлант розпе чені осі тримає”, згадки про подвиги Геракла – фантастика. Але вже за тих часів люди знали про небесну сферу, про кругове обертання зірок. І заповіт батька си нові цілком слушний. Вергілій устами Анхіза говорить про те, шо правити світом і тримати народи в мирі будуть знання і мистецтво. Мудрий правитель має “ми лувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих”.

Віщування Анхіза повністю справдилися: на землю, перевтілившись у хоро­брих воїнів, повернулися душі героїв, завоювали нові землі, піднесли могутність Риму на небувалу висоту. І це вже не фантастика, а історична правда Геній Вер гілія передбачив розквіт батьківщини, а сам письменник навіки залишив по собі славну пам’ять і вдячність нащадків.



Твір на тему що я ціную у житті найбільше.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Реальність і фантастика у творах Вергілія