Протест проти жорстокого життям (За повістю А. Тесленка “Страчене життя”)
Вершиною творчості Архипа Тесленка вважається повість “Страчене життя”, яку літературознавці називали художнім документом, вартим навіть соціологічних досліджень про початок XX століття. Це повість-роздум, у кожному рядку якої постає питання про добро і зло, про те, як і навіщо жити людині.
Твір створювався в роки, коли після революції 1905-1907 років у країні запанувала підозріла тиша, коли, здавалося, усе завмерло. Деякі з персонажів повісті мали реальних прототипів, але не слід уважати, що Тесленко хотів тільки переказати трагедію чийогось
Головна героїня повісті – Оленка Панасенко. Вона прагне здобути освіту, зробитися вчителькою й нести знання своїм маленьким учням. Але ж не тільки прагнення жити повноцінним духовним життям привело дівчину до вчителювання. Одночасно мало місце й бажання вирватися з безпросвітного селянського побуту й нарешті допомогти батькам, які ледве зводили кінці з кінцями.
Автор розповідає, що тоді в рідному селі
Жорстокою й немилосердною виявилася до дівчини повсякденна реальність. Письменник із величезною драматичною силою показав, як крок за кроком терплять крах мрії молодої героїні. Батьки – і це жахливо – поводяться з дочкою аморально, і навіть бідність не є виправданням їхніх підлих вчинків. Оленка важко переносить приниження своєї гідності, але, утім, відчуває свій обов’язок перед батьками. Дівчина прощає матері грубе штовхання в спину перед суддею, прощає жорстокі слова батькового докору. Оленка не може пробачити собі те, що вона легковажно переписала заяву, поступилася своїми принципами.
Чиста й світла душа Оленки Панасенко була затиснена життєвими обставинами з усіх боків. Дівчина розуміє, що про обдарованих у суспільстві тільки балачки ходять, а насправді потрібні нікчемні цуцики, які лише виконують чужу волю. Зацькована, загнана, вражена почуттям сорому за негідний вчинок, головна героїня свідомо вибирає смерть.
Оленку Панасенко не можна вважати слабкодухою. Вона була сильнішою за багатьох, хоча зовнішньо виглядала тендітною. За тих часів представники інтелігенції були змушені заради шматка хліба приховувати свої погляди. А ось нікому не відома дівчина наважилася бути сама собою, відстоювати своє “я”. Оленка помилилася лише раз, але не змогла собі цього вибачити.
Самогубство Оленки Панасенко не є втечею від проблем, а пристрасний виклик усій системі імперського тоталітаризму, що нищила народні таланти. Архип Тесленко писав свою повість в умовах столипінської реакції, коли найменший прояв вільнодумства карався. Однак автор уважав, що самогубство не є виходом із тяжкого становища. Варто лише перечекати найважчу неприємність, мов ту чорну ніч, і надалі сподіватися, що сонце зійде знову.
Шкода, що життя такої щирої та доброї дівчини, як Оленка Панасенко, увірвалося так рано. Вона могла б стати чудовим фахівцем, який би ніс розумне, добре, вічне своїм маленьким учням.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)