Проблема людської гідності у романі Чарльза Діккенса “Домбі та син”
Шкільний твір. Видатний англійський письменник Чарльз Діккенс у своїх творах наголошував на тому, що кожна людина неодмінно повинна мати почуття власної гідності. Саме людська гідність дає кожному з нас усвідомлення своєї особистості, потрібності людям. Це гордість за власні благородні вчинки, правдивість та чесність, вміння протистояти безчестю та аморальності. У своєму романі “Домбі та син” автор розмірковує про людську гідність, про те, як вона випробовується в різних життєвих ситуаціях. Малюючи свого героя на початку роману, Чарльз
Любов власника не менш страшна, аніж його ненависть. На свого сина містер Домбі дивиться з точки зору його майбутньої участі у фірмі. Маленький Поль, добра і щира дитина, не знає батьківського тепла, тихої сердечної розмови. Виховуючи Поля “гідним” його фірми, містер Домбі добирає “вихователями” людей, схожих на себе, таких же невблаганних, бундючних, як і він. Не усвідомлюючи, що робить, він мимоволі стає катом власної дитини, котру любить. Ним володіє лише “нескінченна недовіра до кожного, хто може стати між ним і сином, гордовитий острах зустріти суперника”.
Спотворений сухим безсердечним вихованням, Поль помирає. Його сестрі Флоренс, тільки через те що вона була знехтувана, не визнана батьком, пощастило зберегти свою чуйність, доброту і зрештою завоювати серце неприступного старого.
Нагороджена всіма чеснотами, вона є ідеальною дівчиною, а згодом стає хорошою дружиною і матір’ю. Цим напівромантичним образом Діккенс пропагує доброчинність, любов і доброзичливість до людей.
Автор показує, як цілковита поглиненість ідеєю власності призводить до повного відчуження Домбі від усього людського, від усіх близьких для нього людей, штовхає його в обійми потворного негідника Каркера. Гордість змушує Домбі одружитися на прекрасній Едіт, яка його ненавидить, гордість підказує йому не помічати лагідного кохання Фло-ренс. У кінці роману суворий власник втрачає все: і фірму, якою так пишався; і дім, який був його гордістю; і дружину, яка втекла з його службовцем; і діаманти, які були сімейною реліквією. Але замість цього містер Домбі отримує люблячу дочку з онуком, виховання якого стає для нього радістю, має сім’ю, яка турбується про нього, якій він потрібен. Найсуттєвішою у романі є сцена примирення батька з Флоренс, де він цілує її і каже: “О Боже, прости мене, бо прощення мені найпотрібніше”.
Отже, Чарльз Діккенс у своєму романі висловлює надію на перемогу кращих людських якостей в людині. Він вірить, що, коли людина вміє протистояти безчестю, аморальності, коли вона переконана у своїй доброчинності, коли вона усвідомлює свою потрібність людям, життя її стає насиченим, цікавим, повновартісним.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)