Проблема історичної та художньої правди в романі «Маруся Чурай»
Про Марусю Чурай є багато переказів, написано нариси, розвідки, художні твори. До осмислення феномену її життя і творчості зверталися Г. Квітка-Основ’яненко, М. Старицький, В. Самійленко, С. Руданський та інші. Про цю особистість історія не залишила нам жодного свідчення.
За легендою, дівчина мала чудовий голос, написала такі популярні пісні, як «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи». Усього їх понад двадцять.
Дівчина була працьовитою, доброю, щирою. Жила з матір’ю, бо батька – Гордія
Ця легенда і стала сюжетною основою роману Ліни Костенко. Проте, використовуючи відомий сюжет, поетеса осмислює його по-новому і пише цілком оригінальний твір.
Це стосується і трактування постаті головної героїні, і зображення соціально-психологічної атмосфери епохи. Для Ліни Костенко Маруся
У зображенні головної героїні Ліна Костенко майстерно переплітає особисте і загальнонародне. Починається роман сценою суду, де показано ставлення героїв до дівчини. Для одних вона – гордість, душа народу, для інших – вбивця. Болісно переживаючи драму зрадженого серця, Маруся не каже про те, що Гриць сам випив настій зілля, який вона приготувала для себе, їй здасться, що «нікому немає гірше в світі», як їй, зрадженій у найсвітліших почуттях кохання.
Дівчина шукає відповіді на болюче питання, чому Гриць покинув її, пішов свататись до Галі Вишняківни. Прозріння посилює душевні муки: «Нерівня душ – це гірше, ніж майна!» Справді, Бобренко – лицемірний, непевний у поглядах, почуттях.
Дівчині болить Грицева невірність, власна помилка в оцінці коханого:
Бо ж річ не в тім – женився, не женився,
прийшов, пішов, забув чи не забув.
А в тому річ, коли це він змінився?
Чи, може, він такий і зроду був?
Маруся не боїться страти, бо сама вершить власний суд сумління. Тому й іде на прощу з Полтави до Київської лаври. І цей шлях стає прозрінням, усвідомленням своєї причетності до долі народу. Мандри з дяком показали дівчині горе розтерзаної України. Маруся розуміє, що її біда ніщо порівняно з усенародною трагедією: «Комусь на світі гірше, як тобі». Вразлива, чуйна душа дівчини ніби вдруге народжується, оживає від дотику до страждань співвітчизників.
В історичному романі «Маруся Чурай» поетеса порушує надзвичайно актуальні проблеми: митець і суспільство, вірність і зрада, батьки і діти. Ліна Костенко розкриває багатство людських характерів, а через них – власні думки про людину і час, в якому живе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)