Твір на тему: “Поєднання особистого й народного у творі Ліни Костенко “Маруся Чурай”

Взаємопереплетення особистого й народного ніби уособлені в романі в трьох постатях, що мають відношення до долі Марусі. Це – мандрівний дяк, дід Галерник та Богдан Хмельницький. Останній рятує Марусю Чурай від смерті. Мудрий державний діяч вважає, що людину треба судити не з одного вчинку, а оцінювати через призму всього, що з нею зроблене.

Дід Галерник впливає на ще дитячу душу Марусі, розповідаючи про Кафу, полонянок, про те, у які походи він ходив. Старий – наче жива легенда, джерело інформації про широкий світ, турецьку неволю. А наприкінці твору Галерник мовби випростовує плечі, стає символом народного руху, бо вважає нижчим козацької гідності ховатися від ляхів за мурами міста.

І, нарешті, мандрівний дяк поєднує минуле й сучасне. Образ його надзвичайно місткий і символічний: через призму його пам’яті – пам’яті історичної – Маруся осягає величезну трагедію України й зло національного безпам’ятства, коли важливе йде “у небуття”.

Спокутуючи власний мимовільний гріх, прозріває Маруся. Раніше їй здавалося, що “нікому немає гірше в світі”,

аніж їй. Але ось дорогою на прощу проминула випалені міста, села, прийшла до самого Києва. Почула про мучителя рідного народу Ярему Вишневецького, і вже для неї назва Лубни, столиці Вишневецького, “як вічний присмак крові”.

Зустріч Марусі й мандрівного дяка дає також можливість розгорнути діалог про духовне життя народу. Цікаво, що бунтівний дяк протиставляє канонізованих святих і народних героїв, надаючи перевагу останнім.

На думку дяка, саме народне слово, пісня живуть інтересами й турботами часу, несуть вогонь справжнього натхнення. Й уособлення цього вогню для нього – піснярка Маруся. Спілкуючись із дяком, проходячи воістину пекельними колами страждань українського народу, Маруся усвідомлює, що її особиста біда – то крапля у всенародній трагедії: “Комусь на світі гірше, як тобі”. І Ліна Костенко показує, що душа, яка затужавіла від особистого нещастя так, що їй і смерть здавалась не страшною, а милостивою, оживає в доторку мільйонно помноженого горя співвітчизників.

Подорож розореною Україною, яка страждає в непосильному ярмі, народне горе розкривають очі дівчині на істинні цінності життя, духовно відроджують її.

Головна героїня роману в трактуванні Ліни Костенко – це не просто красива дівчина, гарна співачка. Це образ, що зливається з образом України. Найкращі моральні якості втілює в нашій свідомості образ Марусі Чурай.

Твір Ліни Костенко пронизує ідея незнищенності українського народу, глибока віра в його духовну силу й могутність. Як Маруся Чурай, творячи свої пісні, залишається жити в них, так і народ, для якого духовні цінності є важливішими за матеріальні, ніколи не загине. Нікому й ніколи не вдасться подолати народ, що до кінця боронить свої знамена і пісні.






Твір опис місцевості в художньому стилі моя вулиця.
Твір на тему: “Поєднання особистого й народного у творі Ліни Костенко “Маруся Чурай”