Морально-етичні проблеми у романі “Маруся Чурай” Ліни Костенко

“Маруся Чурай” без будь-якого перебільшення стала загальнокультурним явищем, давала і зараз дає духовне здоров’я і творчий тонус, вчить добру і гідності. Морально-етичні проблеми у романі Ліна Костенко ставить і вирішує на прикладі життя двох родин, протиставлених одна одній, – Чураїв і Вишняків. Чураї являють кращі, лицарські сили народу. Це сильні особистості, творчі здібності яких можуть реалізуватися тільки за умов свободи. Тому свобода – соціальна, національна, нарешті, внутрішня, показником якої виступає почуття власної гідності, – є для них абсолютною цінністю. За своєю природою вони непримиримі до пристосуванства, покори, принижень, зради. Ось як характеризує Маруся свого батька:

…Хто там здався, тільки той і вижив.
А батько ж наш, він здатися не міг.
Він гордий був, Гордієм він і звався.
Він лицар був, дарма що постоли.
Стояв на смерть. Ніколи не здавався.

Чурай цінує людей не за суспільне становище, а за особисті якості. За таким принципом вибирає дружину, цього ж навчає доньку.
У Вишняків поняття честі нерозривне з посадами і багатством.

Вишняк без маєтку – ніщо, він не особистість, бо позбавлений власного “я”, стійких моральних засад і переконань:

Хто за Богдана, хто за короля.
А він за тих, которії не проти.

Чурай не може зрадити, бо це означає вбити свою власну душу. Для Вишняка ж зрада – справа трохи клопітна, але безболісна (пригадаймо, як він поводиться під час облоги Полтави).
Самоутвердження Вишняків грунтуєтся на власній вигоді зі збереженням зовнішніх форм благопристойності. У такому ж дусі вихована і Галя, людина вкрай обмежена – “гуска”, як каже про неї Гриць, зате пихата і самовпевнена, бо дочка “значного чоловіка”. У родині Вишняків духовні цінності підмінено матеріальними, тому ні батько, ні дочка не замислюються над тим, що купують Гриця за гроші і завдають страждань іншим.

Вже тато наш і на весілля втратились, а
Гриць умер… а Гриця вже нема…

За вишняківською системою цінностей навіть життя (не те що там кохання’.) можна перевести в графу матеріальних витрат. Для Марусі ж ідеалом є любов, яка єднає “незглибимі душі”.
За всім ознаками Вишняки і Чураї протистоять один одному:

У всіх, оцих скорботах і печалях,
у всіх оцих одвічних колотнечах –
і Чураївські голови на палях,
і Вишняківські голови на плечах.

“Маруся Чурай” – це джерело духовності, що просто-таки примушує душу підніматися у висі, до Добра і Правди. Кажуть, що у далекому Казахстані в застійні часи українці від руки переписували роман… Хто порахує всіх спраглих, що припали до твого джерела, Марусю, до твоєї пісні; тих, кого підтримала у важку годину твоя сповнена гідності і високої народної моралі душа, тих, кого допила твоя незглибима любов, тих, хто не плакав над трагічною долею, стаючи чистішими і кращими?






Твір опис про ліс.
Морально-етичні проблеми у романі “Маруся Чурай” Ліни Костенко