Поява Мегре у творах Ж. Сіменона
Минає декілька років, накопичуються спостереження, думки, досвід. Більш тісне спілкування з різними людьми, враження від подорожей викликають у Сіменона бажання випробувати свої сили не у створенні надуманих мелодраматичних романів, а в зображенні реальних фактів.
У середині двадцятих років у Франції були популярні англійські детективні романи, однак і Сіменон вважав, що сищик підійде на роль героя, якого він шукав: для нього не існує заборонних зон у всіх колах суспільства, він може з’являтися для ведення розслідування в найнесподіваніших
Знаменною подією в долі письменника стала стоянка в Делфзейле. Сіменон був змушений затриматися в маленькому голландському порту і він, який за будь-яких обставин не міняв своєї звички писати дві-три глави роману в день, відшукав тут, біля берега каналу, стару баржу. Він поставив туди ящик для машинки, на інший сів сам, і цій старій баржі призначено було стати колискою, в якій народився Мегре. Через
Вже перші книги циклу “Мегре” виділялися серед великої кількості сучасних детективів особливо художньою майстерностю, умінням Сіменона скупими, але соковитими мазками намалювати і зробити зримими обстановку, природні умови тих років, коли розгортаються події роману. Сіменон зумів відкрити майже не описані досі в літературі місця, населені біднотою, де знаходиться квартира Мегре. Поведінка Мегре обумовлена тим, що своє основне завдання він бачить не в затримці злочинця, а в тому, щоб запобігти злочину, а якщо він відбувся, намагатися зменшити його тяжкі наслідки для оточуючих людей. Ні Огюст Дюпен, ні Шерлок Холмс не прагнули скоротити дистанцію, яка відокремлює їх від правопорушника, а Мегре шукає шлях до свідомості і серця винного, доводячи йому, що продовжує бачити в ньому людину, якій хоче допомогти. Похмурий, буркотливий, неповороткий, некрасивий, небагатослівний комісар має надзвичайну властивість вселяти довіру. Мегре по-доброму заздрить тим, хто живе день у день спокійним життям, одним, а не багатьма, як він. Комісар не любить зміни місць, найкраще почуває себе в звичній обстановці, вдома або в кабінеті на набережній Орфевр, але в будь-який час доби не відмовить тому, хто звернеться до нього за допомогою, навіть якщо це не входить у коло його обов’язків. Комісар визнає себе морально відповідальним за долю людей, з якими його зводить життя. Він ясно уявляє, які наслідки для його службової кар’єри й особистого добробуту можуть мати постійні сутички з начальством, прокурорами, суддями, що вийшли, як правило, із забезпечених сімей, що одержали вищу юридичну освіту і нескінченно далекими від розуміння умов життя простих людей і причин, що спонукали їх порушити закон. Своєрідність романів у тому, що розкривається в них не стільки злочин, скільки трагічна доля звичайної, нічим не примітної людини, яка страждає від соціальної кривди. За невеликим винятком, діючі особи в романах Ж. Сіменона – не фахові вбивці, а рядові люди, до покаліченої долі яких залучає автор увагу читача. Важке життя призводить героїв до сутички з законом, і в розпачі, не бачачи виходу, вони чинять непоправне. Дрібні службовці і рантьє, власники жалюгідних лавочок, консьєржки і поліцейські інспектори мешкають в звичному їм середовищі, особливості якого підмічені зірким і спостережливим автором.
У романі циклу “Мегре” Сіменон намалював безрадісне сучасне і безперспективне майбутнє, яке очікує в сучасному буржуазному суспільстві багатьох молодих людей – вихідців із соціальних низів і дрібної буржуазії або приналежних до емігрантських кіл.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)