Порівняльна характеристика Пузиря і Злотницького (за твором І. Карпенка-Карого “Хазяїн”)
І. “Хазяїн” – це зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної мети. Стяжання для стяжання” (І. Карпенко-Карий). (Наприкінці XІX століття в Україні відбувався бурхливий розвиток капіталізму. Цей процес породжував сільську буржуазію, яка нещадно експлуатувала селян, ставала повновладним господарем українського села.
У комедії “Хазяїн” Іван Карпенко-Карий показав рух “хазяйського колеса” капіталіста-аграрія, але в центрі уваги драматурга – не економічні стосунки, а моральні, етичні і психологічні конфлікти,
ІІ. Пузир і Золотницький – контрастні образи комедії.
1. Образ Терентія Пузиря. (Терентій Гаврилович Пузир – капіталіст-землевласник, хазяїн, мільйонер. “Ми були так собі хазяїни, з середнім достатком”, – згадує Марія Іванівна, його дружина. А через тридцять п’ять років Пузир став хазяїном неосяжних земельних просторів, де розташовано кілька великих економій і працюють сотні робітників, Замолоду він “з степу не вилазив”, тяжко працював, але мільйони нажив не чесною працею, а визиском,
2. Образ Золотницького. (Золотницький – багатий поміщик, власник маєтків, де, очевидно, працює не одна сотня селян, але у комедії автор не показує, як у цьому родовитому панові поєднується гуманіст і експлуататор. Золотницький приятелює з Пузирем, та ми не знаємо, що об’єднує двох таких різних людей. Не подаючи розгорнутої характеристики Золотницького, автор показує нам характер героя через його репліки і вчинки. Цей поміщик був одним із ініціаторів збору коштів на пам’ятник Котляревському; він засуджує ставлення Пузиря до вчителя Калиновича, нареченого доньки Пузиря.)
3. Ставлення героїв до вшанування пам’яті І. Котляревського. (Для створення образу Пузиря І. Карпенко-Карий використав власні спостереження над Харитоненком і Терещенком – українськими мільйонерами, які виросли з глитаїв.
Коли до Терещенка звернулися з проханням дати гроші на пам’ятник Котляревському, той спромігся тільки на 300 карбованців.
У п’єсі Терентій Пузир на таке ж прохання Золотницького відповів: “Це не моє діло! Котляревський мені без надобності”. Ці цинічні слова до глибини душі обурили Золотницького – родовитого освіченого поміщика.)
ІІІ. Закономірність протистояння Пузиря і Золотницького. (У п’єсі ці два герої не тільки приятелюють, часто спілкуються, а й протистоять одне одному не лише в питаннях моралі. Честолюбний Пузир зазіхає на родове помістя Золотницького, і той не може протистояти грубій, навальній силі господаря, який не одного родовитого поміщика зігнав із насидженого місця. Порівнюючи характери цих двох героїв, із упевненістю можна сказати, що це протистояння Золотницький програє. Швидше за все, Пузир розорить-таки свого товариша і в його Капустяному збудує нову економію. У жорстокому світі грошей, баришів виграє той, хто може йти до мети по трупах. А “пузирі” і в XІX, і в XXІ столітті ніколи ні перед чим не зупинялися і не зупиняться.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)