Моє ставлення до Пузиря (за п’єсою І. Карпенка-Карого “Хазяїн”)

Комедія “Хазяїн” була написана 1900 року. Є підстави вважати, що І. Карпенко-Карий упродовж десяти років виношував задум цієї п’єси, спостерігаючи життя і шліфуючи кожний образ. Отже, перед нами в п’єсі постають типові образи того часу.

“Хазяїн” – це слово на Україні завжди викликало повагу. ч Пузир, головний герой п’єси Карпенка-Карого, – це теж Хазяїн, багатій, в якого стільки землі, що її можна об’їхати лише за три дні. “І тільки на третій день, надвечір почалась земля Гаврила Афанасійовича Чобота”.

Як же

досяг такого багатства Терентій Гаврилович? Це ми бачимо з розповіді його жінки: “Ми були так собі хазяїни, з середнім достатком, а тепер – де воно й набралось? Правда, тридцять п’ять літ працювали, сильно працювали… Ніколи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна!”

Ось і замислююсь над цими словами. Тридцять п’ять років щоденної, важкої, невсипущої праці. Недоїдали, недосипали, самі працювали і людям спуску не давали. Не було у хазяїна гарного халата, одягу, не читав він твори Котляревського. Ось тут і виникає думка: “А чи була хоч одна вільна хвилина у господаря?” Ні! Земля кликала

його, господарство вимагало догляду. Навіть тяжко хворий Пузир каже своїй дочці: “Поки не зроблю всіх розпорядків по хазяйству, то ще гірше тривожусь…”

Охайність у веденні господарства, працелюбність, любов до землі – це риси, які характеризують Терентія Гавриловича.

І таких справжніх господарів на Україні було багацько. їх працю не оцінили. Пізніше їм повісили ярлик “куркулі”. І розстрілювали… І гнали на Соловки… Така доля була у справжніх господарів.

Ось такі мої думки. Як би до цього поставився драматург Карпенко-Карий? Думаю, що позитивно, бо свій твір він назвав комедією. І в ньому він сміється не з Пузиря, а з окремих його рис, таких як жадібність, скупість.

Він чітко сформулював свій задум: “Хазяїн – це зла сатира на чоловічу любов до стяжания без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания”.

І я з ним згоден, бо і сам засуджую ці риси мільйонера Пузиря. Жадібність загубила його. І не тому, що він погнався за гускою, а тому, що він не побачив, як пройшло життя, як зістарілась його дружина, якій він жаліє дати коней, щоб поїхати до церкви. Він іде на злочин, приховуючи у себе 12 тисяч овець. І все це через бариш, через прибуток. Багач не може зупинитися. І тут спадає на думку вислів з народної мудрості: “Де є такий багач, щоб не хотів більше, як має”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Моє ставлення до Пузиря (за п’єсою І. Карпенка-Карого “Хазяїн”)