Поезія Фета – сама природа, що дзеркально дивиться в людську душу
А. Фет писала: “Поезія й музика, не тільки родинні, але нероздільні… Немає музичного настрою – немає художнього твору”. Для поета особливу цінність мало все, що близько засобам музичного впливу: ритм, добірка звуків, мелодії вірша, прийоми музичної композиції. У російській літературі XІX століття немає іншого поета з таким прагненням до ритмічної індивідуальності своїх добутків – насамперед з такою розмаїтістю строфічних форм. Величезна маса його віршів не знає строфічних стандартів. Більша частина вживаних їм строф зустрічається
Фет начебто хоче для кожного нового вірша знайти свій індивідуальний малюнок, свій особливий музичний лад. Фет будує многострочние строфи, використовуючи подвоєні й потроєні рими. Він уживає незвичайні розміри, що чергуються, досягає особливого ритмічного ефекту, з’єднуючи довгі рядки з дуже короткими, наприклад:
Ти правий. Одним повітряним очертаньем
Я так мила
Весь оксамит мій з його живим миганъем
Лише два крила
Строфу, написану довгим розміром, він містить одностопним, навіть односкладовим віршем:
Лісом ми йшли по стежці єдиної
У пізню й похмуру годину
Я
Гаснув
Із самого початку своєї творчої діяльності Фет пробує ввести в російську поезію такі стиховие форми, які не могли не дивувати сучасників своєю “розкутістю”, метричною волею. Двухударним білим акцентним віршем написані вірші “Коли півень…”, “Художник до діви”. Серед віршів циклу “Вечора й ночі” є написані вільним білим трискладовим віршем (“Здраствуй тисячу разів, мій привіт тобі, ніч!..”, “Уночі якось вольнее дихати мені…”). Згодом Фет створює нові розміри за допомогою “стягнення” трискладових розмірів (“Свіча нагоряла. Портрети й тіні… Змучені життям, підступництвом надії…”)
Оригінальні методи римування у Фета. Він римує непарні вірші, не римуючи парних (“Як новина безхмарної ночі….”, “Заграли на роялі…”), залишає без рими пари суміжних віршів, римуючи сусідню пару (“Що ти, голубчик, замислений сидиш…”).
Для поезії Фета характерне з’єднання звукових і ритмічних прийомів
От остання строфа вірша “Ревель”:
И с переливом сріблистим,
Із променем, що проситься в тьму,
Летить твій голос до зірок чистим
И вторить серцю моєму
Тут відчуття руху ніжного жіночого голосу створюється подвійним чергуванням передніх голосних і сонорний приголосних, причому весь вірш зайнятий цими двома “переливами” сріблистих звуків. Величезну роль у створенні гармонійного вірша грають співвідношення ритму й синтаксису. У Фета злиття стихових і синтаксичних членувань досягає надзвичайної гармонійності:
Як лілія дивиться в нагорний струмок,
Ти стояла над первою пісень моєї
И чи була при цьому перемога й чия, –
У струмка ль від квітки, у квітки лъ від струмка
У цій строфі дві закінчені фрази, що складаються із двох самостійних речень; ці речення складнопідрядні – один стих зайнятий головним, інший – підрядним реченням; головні речення в строфі обрамляються підрядними
Створюючи “мелодію” вірша, Фет часто користується тими природними модуляціями голосу, які пов’язані з різними типами фразової інтонації, особливо з питальною й окличною інтонаціями. Мелодически багаті вірші, у яких питання чергуються з вигуками. Більшу роль у створенні мелодії у Фета грають словесні повтори. Часті повтори цілих чотиривіршів
Фет увійшов у музичне життя раніше, ніж у літературну. Ряд його віршів очевидним образом орієнтовані на романс, написані в традиції романсу й у ній же, у цій традиції, насамперед сприйняті. Зв’язок “мелодії” Фета з романсом відразу відчули композитори. Його вірші, покладені на музику А. Е. Варламовим і А. Л. Гурлевим, відразу знайшли популярність і не втратили її до сьогодення часу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)