Переказ структури роману М. О. Булгакова “Майстер і Маргарита”
Не закінчений в 1940 році роман “Майстер і Маргарита” є одним з найглибших добутків російської літератури. Для найбільш повного вираження своїх ідей Булгаков вишиковує його композицію як сполучення реального, фантастичного й вічного. Така структура дозволяє щонайкраще показати зміни, що пройшли за два тисячоріччя в душах людей, і в остаточному підсумку відповісти на головні питання добутку про добро й зло, творчості й сенсі життя. Якщо роздивитися композицію “московських” глав роману (тобто його “реальну” частину), то стає
Відвідувачі вар’єте зустрічаються з потойбічною силою, але так і не усвідомлюють цього. З одного боку, тут з’являється мотив дізнавання. У Булгакова тільки “улюблені” герої, герої з душею здатні зрозуміти, що перед ними – Сатана. Публіка вар’єте, навпроти, бездушна, мертва, і тільки зрідка “милосердя… стукається в їхні серця”, З іншого боку, автором використається прийом фантастичного, тобто персонажі, що прибули
І саме Воланд на початку епізоду порушує основне питання: ” чи змінилися ці городяни внутрішньо?”. Наступною за цим розмова про москвичів разом з реакцією останніх на чорну магію становить ідейний зміст сцени. Перша перевірка, якій піддалися нещасні глядачі, являла собою “грошовий дощ” – випробування грішми, що закінчилися відриванням голови конферансьє. Важливо, що пропозиція надійшла з публіки. Це свідчить про те, що тяга до “грошових папірців” у городян закладена на рівні інстинкту. Коли, що персоніфікує розум, Бенгальський стає перешкодою на шляху до багатства, його прагнуть забрати. Але по суті своєї конферансьє такий же користолюбець, що підтверджується реплікою: “Квартиру візьміть, картини візьміть, тільки голову віддайте!” Здається, що “квартирне питання” (на думку мага, головна причина зіпсованості москвичів) є мотивом сцени. Основний же її зміст полягає в доказі того, що люди так і не втратили жадібність.
Наступне випробування, якому піддана публіка, – дамський магазин. Цікаво простежити зміну прислівників, що характеризують стан першої відвідувачки: від “рішуче однаково” і “задумливо” до “з достоїнством” і “гордовито”. У брюнетки немає імені, це збірний образ, на прикладі якого Булгаков показує, як жадібність опановує душу людини.
Що ж рухає цими людьми? Судячи з реакції залу на появу перетвореної жінки – заздрість, то саме “почуття поганої категорії”, що разом зі спрагою наживи, кар’єризмом може штовхнути людину на все. Це ілюструє “викриття” Аркадія Аполлоновича, ще одного “рупора розуму”. Семплеярова викривають в “наданні протекції” молодим акторкам. У жертву кар’єрі приноситься честь, а високе положення надає право безчестити інших.
У світлі всього цього стає ясним зміст назви глави – “Чорна магія і її викриття”. Розвінчується не магія перед людьми, а, навпаки, пороки людини виявляються за допомогою чаклунства. Цей прийом використається й в інших місцях роману (наприклад, самописний костюм).
Якщо говорити про художню своєрідність епізоду, то необхідно відзначити риси карнавальної сцени в сеансі. Класичним прикладом може служити сцена божевілля Катерини Іванівни в “Злочині й покаранні”. З булгаковським цей епізод ріднять навіть шуми: регіт і дзенькіт тарілок в “Майстері й Маргариті” і сміх, грім таза й спів у Достоєвського.
Мовне оформлення сцени характерно для “московських” глав. Епізод написаний динамічною мовою, “стилем кінематографа” – одна подія поміняє інше практично без авторських коментарів. Необхідно відзначити й прийоми класичного: гіперболу, гротеск.
Отже, сцена сеансу чорної магії займає важливе місце в ідейно-художній структурі роману, З погляду композиції вона є кульмінацією в розвитку дії в “московських” главах. Розглянуто всі основні пороки сучасної людини (яка так і не змінилася), крім, мабуть, самого головного – боягузтва. Саме через неї майстер був позбавлений світла, вона ж відняла смерть у жорстокого п’ятого прокуратора Іудеї, вершника Пілата Понтійського.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)