Переказ Лівша Лєскова Н. С
План переказ 1. Імператор Олександр і донський козак генерал Платов оглядають англійську кунсткамеру (збори рідкостей, дивовижних речей). 2. Олександр купує металеву блоху й везе її в Росію. 3. Після смерті Олександра інший цар, Микола Павлович, велить показати цю блоху російським майстрам. 4. Платов залишає блоху в майстрів.
5. Платов, не розібравшись, яку роботу виконали тульські вмільці, відвозить лівшу із собою. 6. Цар, його дочка, Платов бачать підковану блоху 7. Лівша їде в Лондон, оглядає фабрики, заводи. 8. Вернувшись на Батьківщину, Лівша
Передсмертні слова Лівші й відношення до них графа Чернишова й оповідача. Переказ Розділ 1 Коли закінчився віденську раду, імператор Олександр захотів “по Європі проездиться й у різних державах чудес подивитися”. Олександр людин був товариський, з усіма розмовляв, усім цікавився. При ньому складався донський козак Платов, “який цього відмінювання не любив і, нудьгуючи по своєму господарству, усе государя додому вабив”. І як цар помітить щось дивовижне, він говорить, що, мол, і на Русі не гірше є. А англійці до приїзду государя
Платову це не по душі довелося, тому “велів він денщикові подати з погребца фляжку кавказької Горелки-кислярки”, а сперечатися із царем не став, думав: “Ранок ночі мудренее”. Розділ 2 Наступного дня приїхали вони в кунсткамеру – “превеликий будинок – під’їзд неописаний, коридори нескінченно”. Подивився імператор на Платова, а той і оком не повів Англійці показували все своє добро, а цар за них порадів і запитав У Платова, чому той такий байдужий.
Козак відповів, що “мої донци-молодці без усього цього воювали й дванадесять мову прогнали”. А іноземці сказали: – Це пістоля невідомої, виняткової майстерності… Олександр дивувався речі, а потім подав її Платову, щоб і він помилувався. Той поковирял замок і прочитав зроблену на згині російський напис: “Іван Москвин у граді Тулі”. Англійці так і ойкнули, що промаху далися А паную їх шкода стало за такий “конфуз”.
Розділ 3 Наступного дня поїхали вони знову кунсткамери дивитися. Платов всі пануючи додому зазивав і потішався над іноземцями, а Олександр йому: “Будь ласка, не псуй мені політики”. Привели їх в останню кунсткамеру, де було всі, “починаючи із самої величенної єгипетської керамиди до зашкірної блохи”. Начебто нічому не дивується государ, і Платову від цього спокійно й радісно. Раптом паную підносять подарунок на порожнім підношенні.
Олександр у здивуванні, а англійці просять його саму маленьку смітинку на підношенні взяти собі на долоньку. Це, виявляється, металева блоха, для якої навіть ключик є, щоб завести її, і тоді вона “піде дансе”. Государ відразу за таке чудо мільйон отстегнул. Платов сильно раздосадовался, адже англійці “дарунок зробили”, а він за нього платити належний А Олександр тільки й повторював, щоб той політики йому не псував. Поклав він блоху в брильянтовий орешек, а потім у свою золоту табакерку.
А англійців похвалив: “Ви є перші майстра на всьому світі… ” А Платов взяв тайкома мелкоскоп і в кишеню собі поклав. Їхали вони в Росію, по дорозі дивилися в різні сторони й не розмовляли Розділ 4 У Росії після смерті Олександра ніхто із придворних не розумів, що із цією блохою робити треба, навіть викинути хотіли.
Але цар заборонив. Отут, до речі, Платов і сказав: “Це, ваша величність, точно, що робота дуже тонка й цікава, але нам цьому дивуватися з одним захватом почуттів не треба, а треба б піддати її російським переглядам у Тулі або Сестербеке, – тоді ще Сестрорецк Сестербеком кликали, – чи не можуть наші майстри цього перевершити, щоб англійці над росіянами не предвозвишались”. Микола Павлович погодився, сподіваючись, що російські майстри не гірше будуть. Розділ 5 Платов взяв сталеву блоху й поїхав до тульських зброярів Мужики погодилися, що річ хитро зроблена, і пообіцяли Платову, що до його приїзду з Дону що-небудь придумають: “Ми ще й самі не знаємо, що вчинимо, а тільки будемо на Бога сподіватися, і либонь слово царське заради нас у постиждении не буде”.
Платова ця відповідь не влаштувала, але робити нема чого. Він тільки попередив, щоб мастеровие тонкої роботи не зіпсували. Розділ 6 Платов виїхав, а три найкращі майстри, один з них косий лівша, у якого “на щоці пляма рідне, а на скронях волосья при ученье видерті”, попрощалися з товаришами й пішли в ліс убік Києва Багато хто навіть думали, що хочуть вони зникнути з усім цим добром (золотий табакеркою пануючи, діамантом), але “однак таке припущення було теж зовсім безпідставно й негідно митецьких людей, на яких тепер почивала надія націй”. Глава 7 Описуються туляки. Туляк розумний, знаючий у металевій справі, дуже релігійний.
Віра туляков і майстерність допомагають їм будувати чудової краси собори Майстри направилися не в Київ, а “до Мценску, до повітового міста Орловської губернії”, де перебуває ікона святого Миколи, заступника торговельного й військового справи. “Отслужили вони молебень у самої ікони, потім у кам’яного хреста й, нарешті, вернулися вони додому нощию, і, нічого нікому не розповідаючи, прийнялися за справу в жахливому секреті”. Сиділи вони все в будиночку в лівші, ставні закрили, двері замкнули.
Дня три сиділи, не виходячи, “ні з ким не видались і не розмовляли”. Глава 8 Приїхав Платов у Тулу, послав людей за роботою. Та й самому цікаво й не терпиться подивитися.
Глава 9 Тульські майстри вже майже доробили свою роботу, залишилося останній винтик укрутити, а до них у двері вже ломляться, кричать. Майстри обіцяють принести незабаром. І справді, вийшли – у двох у руках порожньо, а лівша царську скриньку несе. Глава 10 Віддали скриньку Платову. Сіл в екіпаж, а самому цікаво, вирішив подивитися, відкриває, а блоха яка була, така й залишилася Запитав він у втомлених майстрів, у чому заковика.
А ті говорять: “Дивитеся самі”. Платов нічого не побачив, розлютився й накричав на них, мол, того, таку річ зіпсували. Ті образилися на нього й сказали, що не відкриють секрет, у чому робота їх була тому, що не довіряє він ім. А Платов взяв лівшу до себе в коляску й відвіз без “тугамента”.
Глава 11 Платов боявся, що цар згадає про блоху. І правда, як тільки він приїхав, цар велів її відразу подати. А Платов говорить: “Нимфозория все в тім же просторі”. На що цар відповів: “Я знаю, що мої мене не можуть обманювати.
Отут що-небудь понад поняття зроблене”. Глава 12 Витяглися блоху, цар покликав свою дочку Олександрові Миколаївну, щоб вона своїми тонкими пальчиками завела ключиком блоху. Але блоха не танцюється Тоді Платов схопив лівшу й почав тягати його за волосся, а мастеровой говорить, що вони нічого не зіпсували, і просить принести “найдужчий мелкоскоп”.
Глава 13 Государ упевнений, що росіяни люди його не підведуть. Приносять мікроскоп. Подивився цар і велить привести до нього лівшу.
Лівша весь у рваному одязі, “без тугамента”, прийшов до царя. Микола говорить, що дивився, але нічого не побачив А лівша відповідає: “Треба всього одну її ніжку в подробиці під весь мелкоскоп підвести й окремо дивитися на всяку пяточку, що вона ступає”. Всі так і зробили. Цар як подивився, так і засяяв, обійняв брудного лівшу й сказав, що був упевнений, що його не підведуть. Адже вони англійську блоху підкували!
Глава 14 Усі подивилися в мікроскоп і теж почали обіймати лівшу. А Платов перед ним вибачився, дав сто рублів і велів вимити його в лазні й зробити зачіску впарикмахерской. Зробили з нього пристойної людини із пристойним видом і повезли в Лондон. Глава 15 Привіз кур’єр лівшу, посадив його в номер готелю, а скриньку із блохою куди треба забрал. Лівші їсти схотілося.
Відвели його в “пищеприемную кімнату”. Але є їхню їжу він відмовився й “чекає кур’єра в прохолоді за баклажечкой”. А англійці тим часом на блоху подивилися й захотіли відразу майстра побачити. Кур’єр проводить їх у номер до лівші, “англійці хлоп-хлоп його по плечу… ” і хвалять.
Чотири дні разом вино пили, потім, відійшовши, почали розпитувати тульського майстра, де він учився. Лівша відповідає: “Наша наука проста: по Псалтирю так по Напівсоннику, а арихметики ми нітрохи не знаємо”. Іноземці дивуються й пропонують йому в них залишитися, “освіченості вивчитися”, женитися і їхню віру прийняти. Лівша відмовляється: “…
Наша російська віра сама правильна, і як вірили наші правотци, так само точно повинні вірити й потомци”. Умовили його тільки погостювати залишитися на короткий строк, а потім вони його самі на своєму кораблі в Петербург відвезуть Глава 16 Лівша “дивився все їхнє виробництво: і металеві фабрики, і мильно-пильні заводи, і всі господарські порядки їх йому дуже подобалися, особливо щодо робочого змісту. Усякий працівник у них постійно в ситості, одягнений не в обривках, а на кожному здатний тужурний жилет… ” Всі йому подобалося, і всіх він щиросердно хвалив.
Але схотілося йому якось додому – сил ні, і довелося англійцям везти його Вроссию. Одягли його як треба, грошей дали й відправили на кораблі. А він увесь час у далечінь дивився й запитував: “Де наша Росія?” А потім з полшкипером стали пити до самого “ризького Динаминде”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)