Особливості перекладів Лєрмонтова віршів Гете та Гайне

Мова йтиме про два всім відомі вірші. “Нічна пісня мандрівника” Гете та “Сосна і пальма” Гайне. Точніше, про ставлення Лєрмонтова до вибору творів для перекладу і ставлення поета до цієї роботи.

Скажемо відразу: переклади Лєрмонтова особливі. Вони ніколи не були просто передачею змісту, копіюванням образів, перенесенням у російський текст ритму німецького оригіналу. На мою думку, переклади Лєрмонтова краще й точніше назвати переспівами або віршами, створеними за мотивами віршів німецьких поетів.

Ось, наприклад, “Нічна

пісня мандрівника” Гете. Лєрмонтов відразу ж відкидає назву, поставивши тільки вказівне: “Із Гете”. Більш того, за спогадами поета-перекладача віршів Гете Струговщикова, Лєрмонтов переклав не весь вірш, а тільки другу його частину. Цікаво, що поет сам визнавав чарівну мелодійність свого твору і, за спогадами того ж Струговщикова, зробив цей переклад, маючи на увазі покласти його на музику Глинки.

Але головне не це. У Гете – картина тихо спадаючої ночі, спокою у природі. Коли все затихне, засне й сам мандрівник. Прості, короткі фрази – прості й за використанням образних засобів:

На всех вершинах

Покой…

Так

само, майже дослівно, перекладає українською мовою М. Бажан:

На всі вершини

Ліг супокій.

Вітерець не лине

В імлі нічній.

Замовк пташиний грай,

Не чути шуму бору…

Нічний пейзаж у перекладі Лєрмонтова складніший за образами, поет використовує дуже живий прийом – уособлення:

Горные вершины

Спят во тьме ночной;

; Тихие долины

Полны свежей мглой;

Не пылит дорога,

Не дрожат листы…

: Такі ж самі короткі, навіть непоширені речення, але завдяки уособленню пейзаж стае рельєфнішим, з’являється ефект присутності, відчуваєш цю тишу, саме дихання сплячої природи…

І людина, за Лєрмонтовим, не просто істота, що мешкає у навколишньому середовищі, підкоряючись ритмам зміни дня і ночі. Людина – частка цієї природи:

Подожди немного –

Отдохнешь и ты.

Може, ці рядки – про можливість вічного спокою, вічного відпочинку за наявності сили, сподівання на звільнення від нав’язаної метушні, суперечок? Тільки рік – тобто півсотні сторінок у повному виданні – відділяють цей вірш від “Выхожу один я на дорогу”…

Отже, це не тільки переклад, це – переосмислення гетевського твору, пронесення його крізь власне серце й душу.

До вірша “На севере диком стоит одиноко..”, тобто до відомого всім перекладу із Гайне, Лєрмонтов прийшов, так би мовити, у два етапи. Існує дві редакції перекладу. Повністю зберігаючи одразу знайдений чудовий мелодійний ритм, завдяки якому відчуваєш, як сосна хитається у своїй дрімоті, поет-перекладач багато чого змінює в образному складі вірша, роблячи свій образ виразнішим. Порівняй:

На холодной и голой вершине

Стоит одиноко сосна,

И дремлет… под снегом сыпучим,

Качаяся, дремлет она.

(Перша редакція)

На севере диком стоит одиноко

На голой вершине сосна

И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим

Одета, как ризой, она.

(Друга, канонічна редакція)

Поет все далі відходить від німецького оригіналу! До того ж, Лєрмонтов одразу ж змінює ідею Гайне, проводить свою власну думку. Справа у тому, що в німецькій мові слово “сосна” (eіn Fіchtenbaum) чоловічого роду (тому інші перекладачі створюють образ самотнього кедра), у Гайне йшлося про долю закоханих, яким не судилося зустрітися. У Лєрмонтова – сосна і пальма. Тому це роздуми про самотність, про пошуки, хоч уві сні, рідної душі, що тебе зрозуміє… Подивіться, у першому томі творів М. Лєрмонтова, що написані у 1840-41 роках: “И скучно, и грустно”, “На светские цепи”, “Утес”, “Они любили друг друга так долго и нежно”…

Мабуть, особливість Лєрмонтовських перекладів – не тільки в самобутньому, своєрідному таланті, а ще й в долі поета, в його роздумах того часу, що полонили серце, чим жила його душа…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Особливості перекладів Лєрмонтова віршів Гете та Гайне