Один день Івана Денисовича характерисика образа Цезаря Марковича

Цезар Маркович – ув’язнений. Колись картини знімав для кіно, але й першої не доснял, як посадили. Молодий ще. Вуси в нього чорні, злиті, густі.

У зоні не збрили, тому що на ділі так снять. У Ц. всіх націй намішано: не те грек, не те єврей, не те циган Курить трубку. Трубку – щоб не просили докурити, у рот не дивилися. Не тютюну йому було шкода, а ” перерваної думки “.

Коли Ц. зустрічає такого ж дивака в окулярах, особливо москвича, то розцвітає, як мак, і починається між ними розмова. Про “Вечірку” свіжу, котру надіслали бандероллю,

про рецензію на прем’єру Завадского (це з Петром Михаличем) або про ейзенштейна і його картину “Іоанн Грозний”, про танець опричників, про трактування, про політичну ідею й виправдання тиранії У висловленнях Ц. смів, може вголос обговорювати “батьку вусатого”. Коли Шухов слухає це, те майже нічого не може розібрати – так рідко слова росіяни попадаються. Ц. тут уважають богатим – два рази на місяць одержує посилки, “усім сунув у рот, кому треба, – і недоумком працює в конторі, помічником нормувальника”. Але не жадібний, дасть закурити, щедро розплатиться за послугу, наприклад за зайняту чергу в посилкову,
а вуж сусіда, хто з ним за однією тумбочкою харчується (кавторанга), почастує з посилки й ковбаскою, і копченим рибцем, і московським батоном з маслом.

Але не розуміє в житті нітрохи, – уважає Шухов. Тому що перед самою перевіркою не гужеваться треба з посилкою, тягти скоріше в камеру схову: із собою мішок на перевірку не винесеш, а залишиш – не рівна година тяпнет той, хто перший з перевірки прибіжить. І отут Шухов Ц. помічник, не за заробіток, а з жалості.

Але Ц. перед ним у боргу не залишиться






Доцільність підкорення природи і володарювання над нею.
Один день Івана Денисовича характерисика образа Цезаря Марковича