Дослідження образа Манілова

У кабінеті Манилова погляду з’являється така виразна деталь, як гірки золи, “розставлені не без старання дуже гарними рядками” (хазяїн безупинно курить трубку, пропонуючи закурити й гостеві), – символ пустопорожнього времяпрепровождения, прикритого посмішкою, нудотною ввічливістю, втілення ледарства, неробства героя, що віддається марним мріянням… Або лежача в кабінеті Манилова “якась книжка, закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці, що він постійно читав уже два роки”. (При цьому Гоголь не уточнює назви книги. Манилову

неважливо, що він читає, його не цікавить зміст книги; в основі такого “читання” той же логічний абсурд.) Не Читається книга, що, – символ, ознака відсутності реальної розумової діяльності героя

Серед деталей інтер’єра житлової кімнати Коробочки привертає увагу комод, де, крім білизни й іншого, ще містяться “пестрядевие мішечки”. В одна господарка вкладає “целковики, в інший полтиннички, у третій четвертачки”…(44). І все збирає, збирає, збирає… Коробочка стала рабинею цих мішечків, у яких гроші лежать мертвим капіталом. Така деталь перетворюється в символ крайньої обмеженості героїні, її внутрішньої

злиденності, скнарості, безглуздого нагромадження. А варті посередині городу для відлякування птахів кілька опудал, на одне йз яких “надет був чепець самої господарки”?

Ця деталь символізує той же комізм скрупульозної ощадливості колезької секретарки, що збирає невідомо для кого й не бачить далі свого городу. Поміщиця асоціюється з опудалом, як би зрівнюється з ним, від людини в неї лише зовнішні контури. По суті, Коробочка виявляється поза людським життям

У кабінеті Ноздрева вражає така побутова ” деталь-предмет”, як шарманка (практично не потрібна тут річ). Вона “грала не без приємності, але в середині її, здається, щось трапилося, тому що мазурка кінчалася песнею: “Мальбруг у похід поїхав”, а “Мальбруг у похід поїхав” зненацька завершувався якимось давно знайомим вальсом”. Справа в тому, що в неї не всі дудки були в порядку. Одна з них, “дуже жвава, що ніяк не хотіла вгомонитися… довго ще потім свистіла”. Таке неприборкане поводження “чудодійної” шарманки символізує поводження її власника, що усе робив раптом, стрімко, без усякої підстави, видимо, через природжену спритність, постійно перескакуючи із предмета на предмет, тобто поводився безцеремонно, різко, нагло, зухвало.






Робота пожежника твір.
Дослідження образа Манілова