Образ жінки-трудівниці. Твір за поезією Павла Грабовського
Мабуть, не вимолила мати долі своєму синові, а може, ця доля сама його вибрала, щоб провести на жертовний вогонь за страждання народу, за його приниження. Павло Грабовський належить до тих по-етів-борців, які своєю принциповістю і своїми стражданнями за світлі ідеали людства здобули велике право вчити суспільство громадянських чеснот, закликати молодь на нелегкий шлях боротьби і праці для народу. У своїй творчості поет правдиво показав тяжке становище людей, їх горе і біль, вивів образи знедолених і скривджених. Поет добре знав про безправність,
Цей вірш-протест проти знущання над трудівницею є гнівним докором тим, хто зневажає людину:
? Де воно знатиме, що то за доленька – Відшук черствого шматка, ? Як за роботою вільна неволенька Груди ураз дотика.
Глибоким ліризмом і співчуттям овіяний образ вчительки, справжньої трудівниці на народній ниві в поезії “Трудівниця”. На власні очі Грабовський бачив, у яких нестерпно важких умовах жили вчительки. Незважаючи на своє жахливе становище, жінки-трудівниці на ниві виховання робили непомітну, але дуже важливу справу. Безіменна вчителька в цій поезії була ніби узагальненим образом усіх тих, хто працював на ниві народної освіти. З великою любов’ю та пошаною говорить поет про її діяльність: “Рук і на час не складала, щиро кохала діток”, “зайде в хатину нужденну, словом усіх повіта”, “дасть, коли треба, поради, викладе все до пуття”. Всі ці турботи вчительки сприймалися селянами як необхідна і звичайна справа. І тільки смерть змушує людей зробити висновок, що вони за своїми щоденними клопотами дуже мало знали про цю добру і щиру людину.
Образу жінки-матері присвячені вірші “Сон” та “До матері”. Сумуючи за власною матір’ю та сестрою, Грабовський з болем говорить про їхню тяжку злиденну долю, про важку працю, у якій проходить все життя:
А в хаті… там знудилась мати. Ізнудьгувалася сестра. Поблідло личко, згасли очі, Надія вмерла, стан зігнувсь.
Звертаючись до матері, поет ласкаво називає її “голубко”, і в цьому синовньому зверненні звучить тепло, любов та сум. У кожному рядку поезії Грабовського, присвячених зображенню тяжкого життя трудового народу, бринить глибоке почуття любові поета – громадянина до знедолених людей, глибока віра в їх краще майбутнє, чути заклик невтомно боротися за наближення цього майбутнього.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)