Образ Хоми і Назара в драмі Тараса Шевченка “Назар Стодоля”
У своїй творчості Тарас Шевченко раз по раз звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповіді на гострі проблеми сучасності. Особливе захоплення в митця викликала доба козаччини своєю героїкою, волелюбними настроями. Тому і показував її часто у своїх творах як взірець життя, гідного людини, утверджуючи необхідність боротьби проти самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність, калічила особистість. Драма “Назар Стодоля” уявно переносить читача в Україну XVІІ століття. У ставленні героїв
Підлому і корисливому Хомі Тарас Шевченко протиставляє Наза-ра, Галю, Гната. Вони сповнені почуття власної гідності, викликають симпатію і повагу своєю рішучістю і наполегливістю в боротьбі за своє щастя. Як же поводить себе Назар, коли розуміє, що Хома Кичатий і його, і Галю ошукав? Він у всьому, як то й годиться справжньому козакові, виявляє статечність, повагу до традицій, старших і водночас граничну гідність, безкомпромісність, пристрасність: “Люди добрі,- звертається Назар до людей, переконавшись у лицемірстві Хоми,- коли ви не оглухли, так послухайте. Він мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, і він се чув тоді, а сьогодні оглух. Де ж його правда? Чи чесний же він чоловік? Правдивий, та?” Як бачимо, Назар не мислить свободи без честі і совісності. Свобода для нього не може бути заплямована безчестям. В іншому разі свобода – не свобода, честь – не честь, щастя – не щастя. Вони тоді втрачають свої зміст і принадність.
Читаючи драму Тараса Шевченка, хвилюючись і переживаючи разом з Ті героями, ми знову переконуємося, що справжні свобода і щастя ніколи не даються легко, а здобуваються у важких випробуваннях, перебороти які можуть лише сильні люди.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)