Образ народного співця в поезіі Тараса Шевченка
Великий украінський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця Ї це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у великій мірі вирішила подальший розвиток украінськоі літератури, бо не було жодного відомого письменника другоі половини XІX Ї початку XX ст., який би не відчув впливу Т. Шевченка. Максим Рильський зазначав, що “як пушкінський
Своєю славетною збіркою “Кобзар” він започаткував нову епоху не тільки в історіі украінськоі літератури, а й у духовності. Думки Шевченка-поета, борця-революціонера завжди звернені до майбутнього, вони надихають нові покоління. Ця людина завжди служила правді і боролася за щасливе майбутнє свого народу. І зброєю у цій боротьбі поет зробив слово: Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло іх Поставлю слово. І дійсно, на той час процес становлення новоі украінськоі літератури відбувався
Він був основоположником критичного реалізму і в украінському образотворчому мистецтві. Його чудові картини, рисунки, гравюри вчили інших правдиво і багатогранно відбивати сучасну дійсність. Цінність художніх творів полягає в гострому викривальному змісті, чіткий соціальній спрямованості. І в своіх безсмертних поезіях, і в живописних полотнах Шевченко пропагував світлі ідеали свободи, рівності; закликав народ до боротьби проти усіх гнобителів простому люду конкретний шлях цієі боротьби, цим самим впливаючи на розвиток і літератури, і мистецтва, і духовноі культури.
В Украіні “родилась, гарцювала козацька воля”. І про неі добрим людям. Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки, Бо дотепні… Це уривок із поезіі Шевченка “Думи моі, думи моі…”. Ці слова Ї правдивий пролог до першоі збірки Шевченка і до всієі його творчості. Назва іі дала літературне наймення поетові, з яким він назавжди увійшов у свідомість нашого народу. Образ народного співця ми зустрічаємо в багатьох поемах Шевченка: “Перебендя”, “Гайдамаки”, “Катерина” та інших. У поемі “Перебендя” перед нами
Ї постать кобзаря, наскрізь реальна, живцем вихоплена з дійсного украінського життя. Він Ї бідний сіромаха, що ночує “попідтинню, сирота, що не має хати. Живе тільки піснею, нічим не журиться. Співає скрізь, де тільки збираються люди. У піснях його і радість, і смуток, вони на кожний випадок життя. У степу на могилі співає кобзар, і слухач його Ї тільки вітер у полі. Бо співає він для себе у хвилини високого Божого натхнення. Це великий митець, який чує все: і що вітер говорить, і про що співає море. Він самотній, не завжди зрозумілий людям. Логічним продовженням цього образу є образ кобзаря Волоха в поемі “Гайдамаки”. Це пісенна душа гайдамаків. Своіми піснями він веде іх у бій.
Сю ніч погуляєм, Ляхів погойдаєм, Та так погуляєм, Що аж пекло засміється, Земля затрясеться, Небо запалає… Участь кобзарів у повстанні Ї історичний факт. Вони проходили кривавими шляхами разом з повсталим народом. Кобзар Волох Ї це художнє втілення козацькоі вольниці, героізму і завзяття, козацького сміху, дотепу й жарту. Зовсім інша роль образу кобзаря в поемі “Катерина”. Він з’являється в останній частині поеми. Цим образом письменник продовжує біографію Івася. Хлопчик стає поводирем кобзаря. Мабуть, кобзар зуміє історію Івася розповісти людям. Вона стане однією з його пісень, і доля сироти, його нещасноі матері Катерини схвилює не одне серце. Тарас Шевченко підніс образ кобзаря до символу. Він виразник національного болю Украіни, захисник знедолених і глашатай волі та незалежності рідного краю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)