Навіщо мені життя дане? (твір-роздум)

Кожному з нас життя дають батьки. їх спонукають до цього різні причини. Одні бажають мати опору в старості, інші бачать у дітях мету свого життя.

Антуан де Сент-Екзюпері писав: “Є таке тверде правило: підвівся вранці, умився, опорядився – і відразу упорядкуй свою планету”. Мені здається, він був цілком правий. І кожний із нас повинен спочатку одержати освіту, професію, а потім спробувати зробити щось для інших, для нашого світу. Звісно ж, неможливо відразу вирішити якісь глобальні проблеми. Але можна спробувати зробити хоч що-небудь,

щоб принести людям радість, зробити їх трішки щасливішими. Як? Це залежить від кожного з нас.

Я хотіла б стати вчителькою. На даному етапі мого життя це є для мене метою. Навчити дитину чого – небудь, виховати в ній ті людські якості, що допомогли б на її життєвому шляху, – це чудово. Адже за дітьми – майбутнє нашої нації, нашої держави. І якщо зв’язок між поколіннями відсутній, то суспільство регресує.

Я хочу робити все, що в моїх силах, щоб люди стали добріші, терпиміші один до одного.

Потрібно лише усвідомити мету свого життя. У кожного з нас вона різна. Головне – займатися улюбленою справою і робити її якнайкраще, бути професіоналом у своїй галузі, приносячи своїми вчинками радість оточуючим.






Вічна таїна кохання.
Навіщо мені життя дане? (твір-роздум)