Мої життєві орієнтири

Життя людини – складне й багаторівневе явище. Кожен із нас постійно взаємодіє з іншими людьми – ми спілкуємося, навчаємося, працюємо поруч, претендуємо на ті самі життєві блага. Люди різні, із власними потребами та інтересами. Часто стається, що ці інтереси перетинаються або й взагалі суперечать одне одному. І в такому випадку людина має якось вчинити, зробити вибір, а в цьому їй допомагає мораль. У моєму розумінні мораль – це поняття окремої людини або суспільства про те, що є добре, а що – погано. Це ті внутрішні переконання свідомої

людини, які навіть не потребують бути зафіксовані в законах. Наприклад, більшість з нас не зможе спокійно сидіти в автобусі, якщо поруч стоїть вагітна жінка або старенька бабуся. Але не кожен поступиться місцем. Тут уступає в дію мораль суспільна, яка примусить когось це зробити: хтось присоромить, хтось почне обурюватися тим, що ви не дотримуєтесь законів моралі добровільно. Таким чином, закони моралі – це зразки ставлення та поведінки, які допомагають регулювати взаємодію людей у суспільстві. Закони суспільної моралі не завжди були гуманні. Наприклад, у деяких західних країнах іще в позаминулому столітті вважалося
непристойним для молодої вдови зняти траур навіть через рік після загибелі чоловіка й спробувати побудувати своє життя з іншим. Проблемою сьогодення є те, що значення моралі принижено, важко визначити, що насправді добре чи погано. Але мені здається, що в такій ситуації найкращим поводарем людини будуть її совість та давня мудрість про те, що до інших треба ставитися так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Обставини життя постійно змінюються, і одного разу там, де ти когось образив, тобі доведеться просити допомоги. Дотримуючись законів моралі, ми зробимо наше співіснування справедливим і комфортним, і кожен з нас зможе стати трохи щасливішим.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Мої життєві орієнтири