Модерністські тенденції у романі К. Гамсуна “Пан”
Імпресіонізм – це напрям у літературі і мистецтві, який відзначається витонченим відтворенням особистісних вражень і спостережень, мінливих миттєвих відчуттів. Сформовується у 70х р. 19 ст. у Франції. Найвидатніші його представники – художники К. Моне, Е. Мане, О. Ренуар, Е. Дега та ін., які основним завданням митця вважали найприродніше зображення зовнішнього світу, витончену передачу власних вражень від предмета або явища, мінливих настроїв. Головним завданням у літературі вважалося вміння передати враження від світу в певний момент через
Імпресіоністичні тенденції викликали також зміни в характері оповіді епічних жанрів: вона стала більш ліричною, що сприяло піднесенню ролі і розширенню функції внутрішнього монологу. Для імпресіонізму храктерна велика кількість метафор, світлотіні, звукових барв і тонів, що передають почуття автора. Елементи імпресіонізму в літературі зустрічаються у творчості А. Доде, Гі де Мопассана, С. Цвейга, М. Коцюбинського, в поезії П. Верлена, який приділяв велику увагу звуковому
Гамсун – відомий норвезький письменник, який у своїх творах показував людей, котрі страждають від самотності; складність і глибину почуттів; всепоглинаючу силу любовної пристрасті. Прозі Гамсуна властиві психологізм, глибокий ліризм, який, ніби акомпанемент, супроводжує основну тему оповіді, що виходить за межі зображення почуттів окремої особистості. Гамсун досить осяйно і зримо відтворював життя звичайних норвезьких селян, поміщиків, торговців, лісорубів, інтелігенції. У його творах постає картина життя всіх верств населення, але автора захоплює не вона, а зображення психологічних ситуацій, у які потрапили його герої, що боролися з суспільством і власними почуттями.
Творчість письменника можна назвати психологічним реалізмом, початок якому поклав Ф. Достоєвський. Дослідники творчості Гамсуна проводили паралель з романами Достоєвського, різниця була тільки в тому, що російський письменник через внутрішні конфлікти особистості прагнув виразити соціальні конфлікти і дисгармонію світу, а Гамсун зображував світ як даність, а долю людини – як окремий випадок, що залежить від світу. В зображенні психічних станів героїв, зміни їх настроїв Гамсун досягав вершин мистецтва, виявляючи високу майстерність і здатність проникнути в найглибші людські таємниці.
Творчості письменника були чужі натуралізм і реалізм 19 ст., надто спрощені уявлення про взаємозв’язки людини і суспільства. Гамсун намагався відтворити загальний смисл, дух дійсності, а не зображувати її подібність у творах. Його герої укрупнені. їм надається масштабність, через що вони перетворюються у втілення суспільних сил із дуже реалістичною основою. В цій узагальненості образів – особливості літератури 20 ст.
Кнут Гамсун (справжнє прізвище – Кнут Педерсен) родом із бідної сім’ї кравця із селища Гамсунд на крайній півночі Норвегії. Псевдонімом Гамсунд письменник підписував свої перші твори, а в результаті типографської помилки випала літера “д”, і під іменем Гамсун він став відомим усьому світу. Сім’я бідувала, тому хлопчик змушений був жити в більш забезпеченого дядька, у якого йому було дуже тяжко.
У 14 років після втечі від дядька почалися поневіряння світом у пошуках засобів для існування. Освіту вдалося здобути лише початкову. Все інше він брав із книг, яких прочитав величезну кількість. Перший твір “Загадкова людина Мурманська любовна історія” написав у 18 років. Книжка мала неабиякий успіх. Юнак приймає рішення присвятити себе літературі. Наступний твір – повість “Фріда”, не був опублікований, автор знищив рукопис. Для Гамсуна почалися роки поневірянь (Копенгаген, знову Христианія (нинішній Осло), у 1882 році виїхав до Америки). Голод і поневіряння переслідували молоду людину і ІЕІ Європі, і в Америці, де він заради заробітку батракує, працює свинопасом, конторником і т. ін.
Через хворобу – горлову кровотечу – їде до Норвегії, а згодом через матеріальні нестатки повертається до Америки. Співробітничає в норвезькій емігрантській газеті – аналізує американську журналістику, літературу, театр, показує буржуазну обмеженість, ненависть до всього неамериканського, викриває міф про рівність всіх в Америці, висміює поклоніння перед грошима, які замінили в цій країні все.
1890 року опублікував роман “Голод”, багато в чому автобіографічний, в якому показав жахливу ситуацію людини, кинутої на узбіччя життя. Роман одержує ЄЕіропейське визнання.
Наступні твори – “Містерії”, “Пан”, “Біля воріт царства”, “Вечірня зоря”, “Вікторія”, “Діти століття”, “Містечко Сегельфосс”, “Соки землі”, “Життя минає” та багато інших. У 1920 році удостоєний Нобелівської премії в галузі літератури. Під час Другої світової війни через давні симпатії до Німеччини та антипатії до Америки й Англії потрапляє під вплив фашизму, вітає його. Після війни справа Гамсуна розглядалася в суді, і лише похилий вік врятував його від покарання. Це була акція скоріш морального характеру, але слава письменника була сильно заплямована.
Спершу роман був названий за ім’ям головної героїні “Едварда”, але потім автор вирішує, що назва не відповідає задуму, і вже коли книга була набрана і готова до друку, він змінює назву на “Пан”. Пан – Бог, покровитель природи, мати якого, побачивши новонародженого, від жаху втекла – він народився з цаповими ногами. Часто закохувався, переслідував німф, вважається покровителем природи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)