Модерністські напрями і течії в літературі кінця XIX – початку XX століття
Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця XIX століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б дало оновлені духовні орієнтири у складному і суперечливому періоді.
Пошуки нових шляхів призвели до виникнення різних течій у мистецтві, які одержали назву «модернізм». Спочатку модернізм виникає у Франції, а згодом поширюється в багатьох країнах Європи.
Творчість III. Бодлера стала підґрунтям до багатьох модерністських течій, в першу чергу для символізму. Бодлер
Символісти сприйняли цей новий погляд на поетичне мистецтво і втілили його у свою теорію. В основі їхньої художньої системи – символ, знак вічної краси, до якої прагне поет, якої немає в повсякденності.
Поет – деміург (творець), божество, бо тільки йому, поетові,
Людські почуття – це прояв вічного, духовного, це зображення вічної боротьби добра і зла. Це зумовило поетику і художні засоби символістів: використання складних метафор, образів-символів, алегорій. Символісти називали поезію музикою слів, музичність вірша, на їх думку, допомагає інтуїтивно збагнути значення символів.
Неперевершені зразки лірики створами П. Верлен, А. Рембо, Г. Аполлінер, С. Малларме, О. Блок, І. Анненський. Ці вірші примушують людину думати про вічне, шукати смисл буття.
Ще одним яскравим явищем у літературі кінця XIX – початку XX століття став імпресіонізм. Термін «імпресіонізм» походить від французького impression – враження. Ця мистецька течія започаткована у живописі, а згодом виявилась у літературі. Імпресіоністи творчо сприйняли бодлерівську тезу про здатність митця своєрідно і незашорено побачити світ.
Передача художніми засобами суто суб’єктивного враження – головна ознака імпресіонізму. Це суб’єктивне враження передається у грі асоціацій, що викликає предмет зображення, складних суб’єктивних метафорах, ліризмі оповіді, кольорових і звукових образах. Яскравий приклад імпресіоністської прози – творчість Гі де Мопассана, М. Коцюбинського, К. Гамсуна, в поезії Р. М. Рільке, М, Цвєтаєвої.
На початку XX ст. виникає неоромантизм, визначальною рисою якого є спроба подолати розрив між ідеалом і дійсністю завдяки могутній силі особистості, здатної перетворити бажане на дійсне. Ці риси властиві творчості К. Гамсуна.
Цікавим явищем російської поезії став імажинізм, своєрідний прояв на російському фунті модерністської течії англійської поезії імажизму. Імажисти, а за ними й імажиністи вирішальним у поезії вважали образ. Рання творчість Т. С. Еліота дає уявлення про творчі пошуки імажистів. З російським імажинізмом пов’язана творчість молодого С. Єсеніна, згодом він визнав, що це була добра школа поетичної майстерності.
В модернізмі були течії, що прагнули оновити художню систему. Ці течії одержали назву «авангардизм». Найбільш поширені течії авангардизму – футуризм і сюрреалізм.
Футуризм виник в Італії. У 1909 р. Марінетті опублікував «Маніфест футуризму», в якому проголосив розрив з традиційною культурою, яка не може задовольнити сучасну людину. Вони відкрили трагедію сучасності- трагедію нівелювання людської особистості. Вони прагнули відтворити світосприйняття «безособової» людини.
В російській літературі футуризм виявився у творчості В. Маяковського, Д. Бурлюка. Сюрреалізм – надреалізм. Сюрреалісти спирались на підсвідомість людини, один із засобів сюрреалістичного мистецтва – виконання «автоматичного письма»: підсвідомість підказує запис першого, що прийшло в голову, на чому зосередилась увага (опис випадкових предметів і викликаних ними асоціацій).
Модернізм поєднувався з різними художніми напрямками, створював нові течії, нові прийоми зображення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)