Мігель де Сервантес Сааведра: людина і митець
1. Страдницька доля Сервантеса. (Доля начебто свідомо повстала проти цієї людини від самого народження. Злидні переслідували його протягом усього житія. Поранення, яке сталося у морській битві, зробило його інвалідом. П’ятирічний полон в Алжирі: Несправедливе ув’язнення. Слава прийшла до нього в 60 років, коли він був “старим со. лдатом, гідальго, бідняком”. Але попри усілякі негаразди Сервантес не втратив гостроти розуму, життєлюбства, оптимізму, любові до людей.)
2. Дитячі роки. (Народився Сервантес 29 вересня 1547 р. у містечку Алькала
3. Освіта. (Десятилітнім підлітком Мігель вступив до Колегії єзуїтів у м. Валья – долід, а закінчив освіту у Мадриді у відомого мадридського педагога-гуманіста
Хуана Лопеса де Ойоси, який пізніше став його хрещеним батьком у літери турі.)
4. Служба у мадридського кардинала Аквавіви. (Завдяки своїм знанням Сервантес потрапляє на службу до папського посла Джуліо Аквавіви. Разом з ним Сервантес 1569 року залишив Мадрид і відбув до Риму. Там він мав
5. Служба в іспанській гвардії. (Захоплений патріотичними почуттями узя ти участь у відсічі турецькій агресії, Мігель 1570 року іде служити до іспанської гвардії, яка на той час перебувала в Італії і де служив його брат Родріго Майбутній письменник виявився мужнім, хоробрим солдатом, став учасником відомої морської битви біля о. Лепанто (1571), коли об’єднані іспансько італійські сили розгромили турецький флот. Під час цієї битви Сервантес був тяжко поранений, цілий рік лікувався, але його ліва рука залишилася паралізованою назавжди. Після лікування він бере участь у морській битві поблизу Наварина (1572), потім у складі експедиційного корпусу вирушає до Північної Африки для укріплення фортець. 1573 року разом з полком повертається до Італії, несе службу спочатку на Сардинії, а згодом у Неаполі.)
6. Довгий шлях додому. (1575 року Сервантес залишає військову службу і разом з братом вирішує повернутися додому. Та біля берегів Франції галеру “Сонце”, на якій вони відпливли з Неаполя, захопили пірати і всіх полонених продали у рабство в Алжир. У Сервантеса були з собою рекомендаційні листи на ім’я іспанського короля Філіпа 11, які давали надію на одержання королівської пенсії та гарної посади. Саме ці листи і ввели в оману правителя Алжиру, який вирішив, шо перед ним поважна особа, й призначив за нього високий викуп – 500 золотих ескудо. П’ять років родина Сервантеса збирала цю суму й нарешті викупила бранця з полону.)
7. Безрадісне повернення на батьківщину. (Батьківщина зустріла Сервантеса безрадісно. Як з’ясувалося, усім, окрім його рідних, було байдуже, як живеться заслуженому ветеранові. На мізерні гроші він змушений був годувати велику родину, яка на той час вкрай зубожіла. Почалися пошуки місця служби. Спочатку Сервантес – комісар по заготівлях для “Непереможної Армади”, потім збирач податків.)
8. Літературна творчість. (Перші вірші Сервантеса були опубліковані 1568 року, ще до його служби в гвардії. Після повернення із полону побачили світ роман “Галатея”, драма “Алжирське життя”, трагедія “Нумансія”, у 90-ті роки створено близько 30 п’єс, більшість із яких не збереглася, 1605 року вийшла перша частина роману “Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський”, потім – збірка “Повчальні новели” (1613), сатирична поема “Мандрівка на Парнас” (1614), друга частина роману “Дон Кіхот” і збірка “Вісім комедій та вісім інтермедій” (1615), 1617 року, уже після смерті письменника, – авантюрний роман “Персилес і Сихізмунд”. Як бачимо, літературна спадщина митця різнобічна.)
9. Історія створення найелаветнішої книги Сервантеса. (Головний твір свого життя Сервантес почав писати 1605 року у в’язниці, куди потрапив за несправедливим звинуваченням у казнокрадстві. І хоча помилка була очевидною, Сервантес не поспішав подати прохання про перегляд справи. Вперше у нього з’явилася нагода спокійно попрацювати над романом. Задуманий він був як пародія на лицарські романи низької художньої якості, якими на той час захоплювалася Іспанія. Роман “Дон Кіхот” викликав нечуваний інтерес у читачів. Через 10 років після виходу у світ першої частини роману Сервантес написав другий том “Дон Кіхота”.)
10. Останні роки життя Сервантеса. (Роман “Дон Кіхот” здобув Ссрвантесу світову славу, яка, на жаль, не змінила ні його матеріального становища, ні ставлення до письменника офіційної Іспанії та її літературних кіл. Останні роки
Сервантеса були надто важкими. Здоров’я його погіршилося, він тяжко пережив загибель брата Родріго, смерть обох сестер. Помер письменник 23 квітня 1616 року. Похований на монастирському цвинтарі у Мадриді. Окремої могили Сервантеса немає. Так скінчилося багатостраждальне, але сповнене гідності й величі життя письменника.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)